Як у Чернівцях працює інклюзивне місце підтриманого проживання

Усе життя 28-річний Сергій Мартіянов провів у психоневрологічних інтернатах. Спершу чоловік мешкав у Запорізькій області, а з початку повномасштабної війни його та інших підопічних психіатричного закладу евакуювали на Буковину. Коли ж за рік Сергію запропонували пожити в будинку підтриманого проживання «Оселя Садгора», він одразу погодився.

Мешканець будинку Сергій. Фото з архіву «Оселі Садгора» 

Оселя підтриманого проживання — це місце, де повнолітніх із ментальними порушеннями, які зростали в інтернатах, учать жити самостійно. Вони є альтернативою інтернатів, де вкрай важко розвинути навички самообслуговування. 

Саме в «Оселі Садгора» Сергій навчився готувати й прибирати, складати розпорядок дня, а також знайшов роботу. Будинок відкрили у 2024 році у Чернівцях у межах флагманського партнерства Програми розвитку ООН та Європейського Союзу «EU4Recovery — Розширення можливостей громад в Україні». Помешкання облаштували при обласному центрі соціально-психологічної допомоги. Там зробили ремонт, завезли меблі й побутову техніку, а поруч обладнали місце для відпочинку з урахуванням принципів інклюзивності. 

Нині в «Оселі Садгора» проживають 8 людей: 6 жінок і 2 чоловіків. Саме така кількість мешканців відповідає стандартам підтриманого проживання. З розвитком побутових і соціальних навичок їм допомагають чотири соціальні працівники.

Фото: Артем Гетьман / ПРООН в Україні

«Підтримане проживання — це соціальна послуга. Фахівці вчать мешканців готувати, прати речі, користуватися банкоматом, навчають, як шукати роботу, забезпечувати себе продуктами, планувати день. В інтернаті є розпорядок, сніданки, обіди, вечері. А тут їх учать жити самостійно», — пояснює директор будинку Анатолій Хомік.

Одна працівниця «Оселі Садгора» навчила мешканців випікати пироги й торти, інша — доглядати за рослинами. За фінансування Євросоюзу поруч із будинком також облаштували теплицю, де вирощують огірки, помідори, зелень. Овочі консервують на зиму, а квітами прикрашають оселю. «Важливо, щоб вони бачили: є дія і є результат», — уточнює директор. 

Фото з архіву «Оселі Садгора» 

Кожна нова навичка допомагає постояльцям будинку краще розуміти свої можливості й більше довіряти собі та фахівцям. Підтримане проживання вчить взаємодіяти з іншими та розвʼязувати конфлікти, щоб вони могли будувати стосунки, самостійно орендувати житло, працювати й ставати частиною громади.

Проживання в центрі для місцевих покривається з обласного бюджету, а переселенцям допомагає держава. В «Оселі Садгора» з мешканцями укладають договір на рік. «Щоб у них була мотивація рухатися далі, — зазначає Анатолій Хомік і додає: — Це не означає, що за рік вони опиняться на вулиці. Цими договорами ми мотивуємо їх міняти щось у своєму житті».

Мешканці будинку Сергій (ліворуч) і Федір (праворуч). Фото з архіву «Оселі Садгора» 

«Самостійно жити краще. Я їжджу гуляти в місто. В інтернаті такої можливості я не мав. Виходити не можна було, а на екскурсію, на прогулянку чи в лікарню не возили. Зараз я живу самостійно: купую продукти, сам готую. Я зміг влаштуватися на роботу, і це мені також дуже подобається», — ділиться Сергій. Нині він працює другим сторожем в «Оселі Садгора» — заміняє інших сторожів, коли потрібно. Чоловік любить роботу, знає графік і чекає на свою зміну.

Як і інші мешканці будинку. Федір випікає хліб, а Євгенія допомагає адміністратору хостелів, прибирає підʼїзди та мріє про блогерство. Христина любить вишивати бісером. Раніше жінка декорувала сорочки на замовлення, потім навчилася шити й уже створює вироби з нуля. Катерина, як і Федір, працює в хлібопекарні. «Якби раніше подібна соціальна послуга надавалася на рівні громади, Катерина та Христина вже давно б жили самостійно, мали сімʼю та дім», — переконаний директор «Оселі Садгора».

Директор «Оселі Садгора» Анатолій Хомік та її мешканка Катерина. Фото: Олеся Саєнко / Reporters / ПРООН в Україні

«Україна прагне до ЄС, де людська гідність є найвищою цінністю та джерелом прав і свобод. Інтернатні заклади фактично позбавляють людей вибору. А підтримане проживання дає можливість жити самостійно: гуляти містом, відвідувати культурні події, брати участь у житті громади. Ця послуга є альтернативою закритим інституціям для людей з інвалідністю. Вона передбачає не опіку, а соціальний супровід, щоб людина могла самостійно виконувати побутові справи (самообслуговування) та взаємодіяти з суспільством, бути корисною для громади», — підсумовує Анатолій Хомік.

У 2009 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю, яка, зокрема, гарантує право на самостійне життя. Однак для цього Україна має реформувати інтернатні заклади. Перехід від інтернатів до догляду за людьми з інвалідністю в громаді є також одним із її зобовʼязань у межах угоди про асоціацію з ЄС.

І в цьому питанні вже є перші зрушення. Наприкінці 2024 року Уряд затвердив Стратегію реформування психоневрологічних та інтернатних закладів, яка передбачає закриття психоневрологічних інтернатів до 2034 року. Натомість держава має створити для людей з інвалідністю, які нині мешкають у таких закладах, умови для самостійного життя. 

Послуга підтриманого проживання — ключовий інструмент реалізації цієї стратегії. Європейський Союз допомагає Україні масштабувати її впровадження, а підтримка «Оселі Садгора» показує цю системну співпрацю на практиці. Для ЄС інклюзивність — базова цінність і передумова розвитку людського та економічного потенціалу, тому європейські партнери послідовно підтримують інклюзивні проєкти в Україні.

Джерело: УП. Життя