Європейський Союз допомагає Україні не лише на рівні економіки чи інституцій. Зміни стають відчутними і у щоденному житті людей. Зокрема тих, хто найбільше потребує підтримки.
20 листопада 2025 року, з нагоди Всесвітнього дня дитини, Представництво Європейського Союзу в Україні розпочало комунікаційну кампанію #РазомНебайдужі.
Разом ми працюємо, щоб кожен в Україні міг жити гідно та реалізувати свій потенціал.
Руслан. Доступність і мобільність
Руслан — водій сучасного низькопідлогового автобуса в Києві.
Тут є все необхідне для комфортного пересування маломобільних пасажирів. Завдяки підтримці ЄС та ЄІБ столиця отримає 85 таких транспортних засобів.
Юля. Освіта без тривог
Понад 1 000 дітей віком від 5 до 9 років навчаються у підземних школах Харкова. Серед них — 6‑річна Юля.
Уроки на станціях харківського метро тривають навіть за постійної загрози російських повітряних атак.
Людмила. Сила бути поруч
Людмила — колишня військовослужбовиця. Після втрати чоловіка на війні вона взяла під опіку п’ятеро дітей. А проєкт «Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату» забезпечив сім’ю побутовою технікою, теплим одягом та фінансовою підтримкою.
Інтерактивна зона «РАЗОМ НЕБАЙДУЖІ. РАЗОМ МИ — ЄВРОПА»
5 грудня 2025 року, в межах XIV Форуму громадянського суспільства в Мистецькому Арсеналі, працювала спеціальна інтерактивна зона кампанії.
Учасники мали змогу:
- зробити миттєве фото у тематичній фотозоні;
- поділитися власним баченням інклюзивного суспільства;
- отримати персональне мотиваційне послання.
Сприяння єдності, рівності, солідарності, соціальній згуртованості, учасницькому підходу та інклюзивності є вирішальними факторами для процесу відновлення України та пом’якшення руйнівних наслідків війни. Ці принципи є вкрай важливими для забезпечення ефективного функціонування українського суспільства та економіки на всіх рівнях, а також для стимулювання розвитку економічного та людського потенціалу. Однак повномасштабна війна, інфраструктурні проблеми, суспільні настрої та інші значні виклики перешкоджають прогресу на шляху до інклюзивності. Зі свого боку, громадянське суспільство, міжнародні організації та уряд працюють над впровадженням реформ. Підтримка з боку ЄС також сприяє тому, щоб життя в Україні ставало більш інклюзивним.
Війна загострила потребу в адаптації інфраструктури для людей з інвалідністю. За даними Міністерства соціальної політики, станом на 2024 рік, в Україні офіційно налічувалося понад 3 мільйони людей з інвалідністю. Водночас за ширшими та неофіційними оцінками, інвалідність мають понад 6 мільйонів осіб. Ці цифри зростають через війну, що триває. Через це сприяння інклюзивності в Україні набуває особливої важливості в межах стратегії ЄС та допомоги, яку Євросоюз надає країні. В Україні діє Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору (на 2021–2030 роки), спрямована на покращення доступності громадських місць, транспорту та будівель. Також діють закони про квоти на працевлаштування для людей з інвалідністю, однак їх фактичне виконання є неоднозначним. Згідно з останніми дослідженнями, працевлаштованими є лише 20% усіх українців з інвалідністю. У деяких країнах Європейського Союзу цей показник досягає позначки у 50%.
Українське законодавство сприяє розвитку рівних прав. Конституція України гарантує рівність і забороняє дискримінацію за ознаками інвалідності, статі, етнічного походження, віку, сексуальної орієнтації тощо. Також діє спільна ініціатива ЄС та Ради Європи (2023–2026), спрямована на адаптацію антидискримінаційного законодавства України до європейських стандартів, особливо щодо національних меншин. Водночас в українському громадянському суспільстві зростає дискурс щодо толерантності та інклюзивності. Останніми роками було зроблено значні кроки у цьому напрямі. Проте поступ часто є нерівномірним і повільним. Висвітлення теми інвалідності в медіа досі зіштовхується з чисельними викликами – зокрема, зберігається стереотипна та орієнтована на жалість лексика.
КОРИСНО ЗНАТИ
