Злочинці, жертви і тисячі доказів. Як саме у ЄС досліджують воєнні злочини РФ та які епізоди першими потраплять до суду — голова Євроюсту

Над тим, аби кожен російський воєнний злочинець отримав своє, зараз працюють правоохоронці 21 країни та ще й Спільна слідча група. Про поведінку жертв та свідків, а також про кількість вже зібраних доказів NV розповів голова Євроюсту Ладіслав Хамран.

З початком великої війни Росії проти України агенція Європейського Союзу з питань судової співпраці Євроюст стала одним із органів, який сприяє розслідуванню російських воєнних злочинів на міжнародному рівні. Зокрема, агенція започаткувала роботу Бази даних доказів щодо основних міжнародних злочинів (CICED). А також нещодавно разом із Офісом генпрокурора України анонсувала початок роботи у Гаазі Центру для підтримки зусиль зі збору доказів злочину агресії в Україні.

Про те, як зараз європейські країни збирають докази воєнних злочинів Росії, з якими перешкодами вони зустрічаються та скільки часу можуть зайняти розслідування справ NV поспілкувався із очільником Євроюсту Ладіславом Хамраном.

Розмова відбулась на полях конференції United for Justice

— Євроюст із самого початку підтримує міжнародні зусилля зі збору доказів щодо основних міжнародних злочинів, вчинених Роcією в Україні. З якими труднощами стикаються міжнародні прокурори при зборі доказів?

— Є дуже багато перешкод. Перш за все, очевидно, ключовою перешкодою є доступ до території та початок збору доказів. Це переважно національна проблема для українських прокурорів, але також і для членів спільної слідчої групи (ССГ) [представники України, Польщі, Литви, Латвії, Естонії, Словаччини та Румунії, партнерами яких є Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду та Євроюст], які були відправлені в Україну, щоб допомогти країні розпочати збір доказів, пов’язаних з триваючою війною. Наприклад, членам ССГ було рекомендовано поки що не приїжджати в Україну, оскільки це просто небезпечно для них.

Також на міжнародному рівні ми маємо інші виклики. Наприклад, 21 країна проводить власні розслідування [на національних рівнях] і зараз збирають докази. І це, звичайно, означає, що ми повинні розуміти, хто що розслідує, на якій правовій основі, і що вже зроблено на даний момент, скільки доказів було зібрано.

Крім того, ми працюємо з міжнародною спільнотою неурядових організацій та громадянським суспільством. Великий виклик полягає в тому, щоб переконатися, що ми не дублюємо наші зусилля, що неурядові організації не опитують свідків або жертв, яких потім знову опитують правоохоронні органи.

NV.UA