Потужний сигнал Путіну. Як уможливити перемогу України

Пройшов майже рік з моменту нападу Росії на Україну, і тепер ця війна входить у нову фазу

Після провалу атаки на Київ минулої весни та приголомшливого контрнаступу українців, які звільнили Харківську область на сході та Херсон на півдні, президент Росії Володимир Путін влаштував каральну кампанію проти цивільного населення та енергетичної інфраструктури України за допомогою дронів і ракет. Запнувшись на полі бою, Путін прагне максимально збільшити кількість українців, які мусять проводити зиму у темряві та холоді.

Лінія фронту не надто змінилася за останні місяці. Але тривають запеклі бої (безліччю загиблих), а Росія, схоже, готується до великого весняного наступу. Російська економіка перейшла на військові рейки, а кремлівська машина пропаганди працює в шаленому темпі, поширюючи апокаліптичні погрози та імперські галюцинації. Останнє незалежне ЗМІ Росії (Медуза) та останню правозахисну організацію (Сахаровський центр) примушують до закриття. Москва налаштована зухвало.

У цих обставинах союзники України діють правильно, масштабно нарощуючи військову допомогу, зокрема надаючи танки. Мета полягає в тому, щоб Україна взяла гору над агресором. Але ми не можемо бажати такого результату, не давши Україні засобів для його досягнення. Альтернативою є затяжна війна на виснаження, яка призведе до більшої кількості загиблих в Україні, посилення проблем з безпекою в Європі, продовження страждань у всьому світі (через те, що Росія використовує постачання енергоресурсів і продовольства як зброю).

Партнери України вже зобов’язалися надати їй передові системи протиповітряної оборони, наприклад, ракетні системи Patriot, що виробляються в США, а також потужніші гаубиці і додаткові бронетранспортери. Напередодні великого, проривного рішення, ухваленого в січні, велися інтенсивні дискусії про те, чи треба передавати Україні танки, у тому числі вироблені в Німеччині Leopard 2 і зроблені в США М1 Abrams. Я особисто давно доводжу, що ми маємо забезпечити Україну коштами для відсічі Росії. Танки потрібні українській армії, щоб вирватися з нинішнього глухого кута траншейної війни, а також повернути ініціативу, яка в неї була минулої осені, коли повернули схід Харківської області та Херсон.

Для досягнення «танкової угоди» потрібен час і інтенсивні дискусії, у тому числі в Раді ЄС із закордонних справ. Прорив стався, коли Німеччина погодилася надати Leopard 2 у координації з Америкою, яка поставить близько 30 танків М1 Abrams. Хоча постачання цієї техніки займе час і потребуватиме інтенсивної підготовки, а також технічної підтримки, результати цього рішення не обмежуються полем бою. Ми відправили ще один потужний сигнал Росії: Путін помилився — вкотре — в оцінці нашої рішучості.

Так, звісно, звучатимуть аргументи, що збільшення кількості зброї затягуватиме війну та загрожуватиме подальшою ескалацією, і що дипломатичні переговори — це єдине рішення. Але хоча європейці завжди залишатимуться відкритими для будь-кого, хто всерйоз налаштований на досягнення справедливого завершення цієї війни на переговорах, Росія досі давала ясно зрозуміти, що збирається й надалі чинити свої військові злочини. Усі, хто намагався вести переговори з Путіним, поверталися назад із порожніми руками. І доки ця ситуація не зміниться, ми зобов’язані вважати єдиним способом припинення цієї війни забезпечення України засобами для вигнання загарбника.

Завдання Євросоюзу полягає в тому, щоб робити все, що в його силах, для підтримки України. Саме це ми й робимо. Разом з урядами країн ЄС ми вже мобілізували постачання зброї та супутніх матеріалів Україні на суму 12 млрд євро, зокрема 3,6 млрд із Європейського фонду миру (EPF). А якщо врахувати ще й макроекономічну та гуманітарну допомогу, тоді загальна сума нашої підтримки становитиме майже 50 млрд євро.

Окрім того, ЄС сьогодні є лідером у забезпеченні військової підготовки українських службовців. За допомогою Місії військової допомоги ЄС у Польщі та Німеччині ми завершуємо підготовку 15 тис. солдатів до квітня і готові підготувати ще 15 тис. до кінця 2023 року, зокрема навчивши їх використання таких танків, як Leopard 2.

Крім цього, ЄС працює над десятим пакетом санкцій і вже скоротив нашу залежність від імпорту енергоносіїв із Росії, причому лише за кілька місяців. Не варто помилятися: санкції працюють. Російська нафта продається з дисконтом $40 до ціни нафти сорту Брент, а щоденні доходи Росії від продажу енергоносіїв, як очікується, знизяться приблизно з 800 млн євро до 500 млн євро після того, як цього місяця набудуть чинності наші останні рішення. Війна дуже дорого обходиться Кремлю, і ці витрати будуть тим вищими, чим довше вона триватиме.

Торік у січні — напередодні вторгнення — я відвідав Донбас і бачив лінію фронту. З очевидних причин я не можу забути цієї поїздки. На зворотному шляху, у Києві, прем’єр-міністр України Денис Шмигаль визнав, що «наближається вторгнення, а ми знаємо, що ви не прийдете боротися на нашій стороні». Але він одразу запитав: «Ви дасте нам зброю, щоб ми могли самі себе захистити?».

Чесно кажучи, я не мав впевненої відповіді, бо я не знав, наскільки сильною буде рішучість Європи. Але сьогодні легко відповісти. Цього тижня я приїхав до Києва для участі у Саміті ЄС-Україна і ніхто не сумнівається в тому, що Європа опинилася на висоті. Ми зобов’язані й надалі забезпечувати Україну засобами для розгрому агресора, відновлення свого суверенітету, а також для того, щоб вона знайшла своє місце в сім’ї європейських демократій.

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Copyright: Project Syndicate 2023

Джерело: NV.UA