Повоєнне відновлення: чи витримає український бізнес синхронізацію з нормами ЄС — фахівець McKinsey про ризики і можливості

Оскільки євроінтеграція буде важливою складовою повоєнного відновлення України, для української економіки важливо максимізувати ті переваги, які надає європейський ринок, однак стримано підходити до питання повної синхронізації з ЄС.

Таку думку висловив Олександр Кравченко керівний партнер консалтингової компанії McKinsey & Company в Україні, який 8 червня взяв участь у спеціальному заході NV Діалоги про відновлення України.

Кравченко прокоментував запитання модератора дискусії, регіонального директора NEQSOL Holding Україна Володимира Лавренчука, про те, чи може повоєнна інтеграція в Європу загальмувати розвиток українського підприємництва і чи готове воно до європейських регламентів.

«У нас має бути прагматичний підхід для інтеграції з європейським співтовариством», — підкреслив Кравченко.

На його думку, реалізувати такий підхід допоможе кілька факторів.

Максимальне використання тих поточних тенденцій, які відбуваються в ЄС і впливають на його економічні процеси. Серед таких процесів Кравченко навів три приклади:

• великий поштовх ЄС в бік декарбонізації,
• прагнення Євросоюзу до стратегічної автономії, зокрема зменшення залежності від постачань з Китаю,
• технологічний розвиток і діджиталізація.

Олександр Кравченко пояснив, що в рамках декарбонізації ЄС та окремі його країни виділяють суми, співставні з потребами на відновлення України, зокрема відновлення її підприємств. Так, Німеччина нещодавно оголосила про підтримки компаній задля декарбонізації на 50 млрд євро.

«Україна непогано позиціонована і з точки зору розташування, і з точки зору природних ресурсів, щоб відіграти важливу роль в процесах декарбонізації Європи — у нас є низьковуглецева електроенергетика, важливі корисні копалини, які можуть бути цікавими для ЄС з погляду зменшення залежності від Китаю, і є логістична перевага. Це є ті приклади, де ми прагматично можемо інтегруватися в ЄС та отримати доступ до тих фінансових ресурсів, які Європа виділяє на модернізацію своєї економіки», — підкреслив керівний партнер McKinsey & Company в Україні.

Він також вважає доцільним максимально локалізувати виробництво в Україні, «щоб ми постачали не тільки сировину, але й більш оброблену продукцію». «Чи означає це, що Україна має повністю переходити на європейські стандарти? Мені здається, не означає», — додав Кравченко. Він зауважив, що є приклади європейських країн, які «в тих же питаннях екологічних безпеки продовжували національні стандарти і триваліший час переходили на європейські».

За словами Олександра Кравченка, такий підхід може стати частиною української стратегії інтеграції в ЄС. «Якщо ми говоримо про „зелену“ продукцію, одна справа поставляти „зелений“ цемент або „зелену“ сталь в ЄС і отримувати премію за цей продукт, на рівні 10−20% виробництва. Інша справа — зобов’язати українські підприємства виконувати ці стандарти, коли український споживач буде платити цю суму», — зауважив фахівець.

«Важливо і треба шукати правильний баланс. Тому чи є ризики — безумовно є Але нам треба дуже прагматично до цього підходити, максимізувати ті переваги, які надає європейський ринок, і більш стримано підходити до повної синхронізації з Європою», — наголосив Кравченко.

NV.Biz