Skip to main content

“Вони вчать нас бути членом ЄС”. Заступник міністра економіки Соболев про план України на 50 мільярдів євро

08/11/2023

Другий рік як Україні вистачає власних коштів лише на фінансування ЗСУ. Утримання держави лягло на плечі партнерів, які покривають дефіцит бюджету розміром 40 млрд дол. Очікується, що так буде і у 2024 році.

Проте боротися за підтримку з-за кордону стає дедалі складніше. Наприклад, фінансова допомога України від Сполучених Штатів та її розмір залишаються під питанням на тлі чвару Конґресі США.

Майже половину потреб на 2024 рік уряд планує закрити завдяки підтримці ЄС у рамках нової програми Ukraine Facility. Програма розміром 50 млрд євро розрахована на чотири роки. У перший рік українська влада розраховує отримати 18 млрд євро.

Аби Ukraine Facility запрацювала, ЄС до січня має погодити головну її умову – затвердити поданий Україною набір реформ, які країна зобов’язується виконати за чотири роки. Якщо умови не будуть виконуватися, то кошти “згоратимуть”. Перший крок уже зроблений: після місяців консультацій 3 листопада уряд передав Єврокомісії попередній проєкт плану.

З чого складається план? На що підуть отримані кошти і як змінюється ставлення ЄС до України? На ці питання відповідає заступник міністра економіки Олексій Соболев, який координує роботу над планом від Мінекономіки.

Про умови отримання коштів від ЄС, необхідні реформи і їх “ціну”

— План України розрахований на 50 мільярдів євро. Це кредит чи гранти? Як вони роз­по­ді­лені?

— З цих 50 мільярдів євро 17 мільярдів – грантові кошти, 33 мільярдів – пільгові кредити, виплати за якими почнуться лише через десять років. Ці 50 мільярдів євро розділяються на три частини.

Перша – 39 мільярдів євро, які просто йдуть у бюджет, тобто макродопомога. 8 мільярдів євро – це інвестиційна складова. Вона йтиме через міжнародні фінансові організації, які зможуть здешевити свої кредити, які видають в Україні. За нашими підрахунками, ці 8 мільярдів на кредити за мультиплікатором можуть згенерувати додатково 30 мільярдів євро і більше інвестицій в Україну за чотири роки.

Тому нам потрібно зрозуміти, у яких сферах є достатньо інвестиційних пропозицій , щоб “вибрати” ці 30 мільярдів. Ми проводимо робочі групи з бізнесом, у межах яких вони пропонують підсектори для інвестування. Ще 3 мільярди йдуть на адміністрування програми, технічну допомогу та компенсацію відсотків за 33 мільярдами пільгових кредитів для держбюджету, різниця в ринковій ставці зашита в самій програмі.

— Кожна реформа обходиться в певну суму. Є прайслист на реформи?

— Щокварталу ЄС перевіряє виконання плану. Кажуть: оці п’ять виконали, три не виконали, значить, отримаєте стільки грошей. Якщо не виконав вчасно, то є чотири квартали на виконання. Якщо за рік не вдалося, то гроші “згорають”.

Європейці хотіли б, аби всі реформи коштували однаково. Але для цього потрібні індикатори виконання однакової складності. Можливо, будуть два типи індикаторів: одні трохи дорожчі, інші дешевші, але це все ще обговорюється.

— З чого загалом складається план України?

— Є технічні розділи про те, як ведуться консультації чи як відбуватимуться нагляд та аудит, і чотири основні блоки. Перший – макророзділ, де ми моделюємо ВВП України, коли ця програма запрацює. Будуть також два розділи з реформ. Один – економічні, інший – базові, які потрібно виконати, щоб країна могла розвиватися.

До основних реформ належить реформа публічного адміністрування, аби в державі працювало багато фахових людей, як їх залучити та утримувати.

Також є реформа системи публічних фінансів, де загальна рамка – ми маємо знову навчитися себе забезпечувати самі як держава. У цього процесу є багато різних складових. Потрібен механізм, який пріоритезує проєкти відновлення. Що ми будуємо і чому – це реформа управління державними інвестиціями. Потрібна стратегія управління державним боргом, реформа державного фінансового контролю.

Є реформа системи правосуддя: захист прав власності, посилення довіри до судів і щоб бізнесу легше було до них звертатися. Ключовий блок серед них – боротьба з корупцією, посилення спроможності антикорупційних органів.

Четвертий блок – найбільш перспективні сектори, додаткові інвестиції у які можуть нам дати поштовх у відсотках до ВВП. Це, наприклад, енергетика, сільське господарство, транспорт, логістика для експорту. IT-сектор теж очевидний, він може мати значний макроефект, переробна промисловість та “зелена” металургія.

Це також критичні матеріали. В Україні є 22 критичні матеріали з 34, які стратегічні для ЄС (титан, цирконій, графіт, марганець). Щоб ЄС міг виробляти свою продукцію, їм потрібні ці матеріали. Це розділ про те, що потрібно зробити, аби заводи з перетворення критичних матеріалів на додану вартість опинилися в Україні.

— З чого складається економічний блок?

— Блок економічних реформ розділений на кілька частин. Перша – реформа фінансових ринків, що треба зробити, щоб через банківську систему фінанси розподілялися найбільш ефективним способом. З основного тут – стратегія приватизації державних банків та розв’язання проблеми непрацюючих кредитів.

Далі йде управління державною власністю. Державний сектор збільшується, у тому числі через те, що ми санкціонуємо російські активи. Тому ми кажемо, що потрібно і далі приватизовувати компанії і посилювати корпоративне управління. Також потрібно централізувати управління для частини компаній, які лишаються. Створимо фонд з незалежною наглядовою радою, який професійно займеться цим.

Наступний розділ – розвиток людського капіталу. За обсягом він буде значно більшим за інші. Йдеться про покращення освіти, реінтеграцію ветеранів, соціальну сферу, доступність житла, ринок праці та підприємництво, міграційну політику.

Зокрема це включає оновлення програм соціального захисту та покращення доступу до них. Однією з реформ стане покращення соціальної інфраструктури, деінституалізація догляду за дітьми, людьми з інвалідністю та особами похилого віку.

Для повернення ветеранів до цивільного життя потрібен доступ до реабілітаційних та медичних послуг, протезування і, звісно, працевлаштування. Буде розроблена стратегія зайнятості населення. Низка заходів спрямована на покращення функціонування ринку праці, зменшення гендерних розривів. Більше можливостей для створення та розвитку власної справи. Є розділ про бізнес-клімат та дерегуляцію.

Остання частина в економічних реформах – це децентралізація. Усі розуміють, що відновлення буде відбуватися на місцях, тож нам потрібно, щоб місцеві органи мали необхідну спроможність – від компетенцій до фінансових ресурсів, а також відповідальність у цьому напрямі.

Є також три наскрізні теми: цифровізація, євроінтеграція, “зелений” перехід та охорона довкілля. Це значить, що ці теми є в кожному розділі. Наприклад, реформа публічних фінансів містить цифровізацію митниці й податкової. Також в кожному розділі йде акцент на прийняття норм ЄС чи виконання директив.

— Що потрібно зробити Україні та ЄС, аби цей план запрацював?

— Європарламент ухвалив у першому читанні ці правила і відкрив консультації. Тепер Єврокомісія, Європарламент і країни-члени збираються і весь листопад проводять консультації про те, що вони хочуть бачити в останній редакції, які там будуть умови. За цей час ми маємо напрацювати першу версію плану.

Вони дадуть свій відгук в робочому режимі і в кінці листопада ми будемо знати все, що від нас вимагають. Паралельно ми продовжимо консультації з внутрішніми стейкхолдерами – народними депутатами, бізнесом, громадськими організаціями. За грудень ми маємо це доопрацювати і в грудні країни-члени схвалять регуляцію для запуску Ukraine Facility, яка набере чинності в січні.

Далі Кабінет міністрів ухвалить рішення подати план України в ЄС. Коли документ погодять у Раді Європи, нам відкриється можливість отримати гроші. Сподіваюся, це буде в січні.

У програмі також передбачений механізм отримання грошей на випадок, якщо програма набула чинності, але процедури ЄС із затвердження плану затримаються. За цим механізмом Україна зможе отримувати проміжне фінансування впродовж трьох місяців. Одне з наших завдань – підготуватися до такого сценарію. Для цього ми формуємо список індикаторів для виконання на цей період. Це схоже на механізм prior actions від МВФ.

— Які сектори найскладніші в сенсі реформ, а які більш синхронізовані з вимогами ЄС?

— Не можу сказати, що якийсь складніший. В агросекторі більше індикаторів того, що там можна зробити. В енергетиці їх менше, але вони більш комплексні, тобто там складніші вимоги. І як сектор енергетика більша. Ускладнення ще в тому, що енергетична інфраструктура понівечена. Те саме стосується транспорту. Це вирізняє ці два сектори. Ми намагаємося все балансувати, щоб індикатори були приблизно однаковими.

Про залучення іноземців у стратегічні підприємства та ставлення країн ЄС до України

— Наші співрозмовники в Мінфіні розповідали, що в межах плану ЄС був готовий на перший рік виділити Україні 9 мільярдів євро. Ви зазначали, що Україна прагне отримати 18 мільярдів євро. Чи відповідає це дійсності і чи були якісь інші розбіжності?

— Це не розбіжності. Такий розподіл пропонувався ЄС влітку. Він є в драфті цього закону, який вони подали в парламент та за який проголосували в першому читанні. Ми кажемо, що дефіцит 2024 року – близько 40 мільярдів євро. 9 мільярдів – надто мало, щоб це була достатня макрофінансова допомога.

Ми активно працюємо над тим, щоб реалізувати нашу пропозицію. Зробити це можна через пріоритизацію реформ 2024 року. Аби зробити їх “дорожчими” і щоб ми їх виконали, а потім отримувати менше. Тобто шлях для отримання цих грошей існує. Ми намагаємося структурувати план таким чином, щоб можна було отримати всю цю суму. Це дуже важливо для того, щоб і країна встояла, і щоб показати, що план працює.

— Як на ці чотири роки будуть розбиті реформи, аби ми отримали певне фінансування?

— Ви можете подивитися в регуляції, там є в додатку таблиця, яка розбита на чотири рівні частини. 8 мільярдів євро в рамках другої складової, спеціального інвестиційного механізму, ідуть за запропонованим ЄС графіком. Ми не плануємо говорити про зміну. Графік отримання 39 мільярдів макрофінансової допомоги пропонуємо переглянути, аби Україна отримала половину, 18 мільярдів, уже у 2024 році.

Вони кажуть, що тоді нам потрібно більше індикаторів. І от ми шукаємо такі, які будуть відповідати. Це відносно легко, бо ми знаємо план роботи на 2024 рік. Ми знаємо, що маємо зробити. Є закони, які вже подані в парламент, тому це завдання вирішується.

Далі Україна надає фінальний план ЄС, який має його погодити з точки зору виконання всіх зазначених у програмі вимог, після чого запропонує Раді Європи платіжний календар до розгляду і голосування. Коли Рада Європи проголосує його в січні, то процес буде завершений. У всіх сторін буде розуміння: графік індикаторів до виконання та графік виплат за ними, а також, власне, обсяг допомоги відповідно до етапів.

— Державний сектор росте і його зменшення завжди було серед вимог партнерів. Чи є такі вимоги в цьому плані?

— Звісно, є. Це важлива частина, адже державний сектор у нас дійсно великий.

Потрібно законодавчо визначити стратегічні компанії. Ми гадаємо, їх буде близько сотні. Найбільші – “Нафтогаз”, “Укрзалізниця”, “Укренерго”, “Енергоатом”. Багато стратегічної державної енергетики. Війна показала, що там є не лише бізнесові завдання. Дуже багато оборонних компаній і дуже багато технічних компаній, які виконують державну функцію, як “Прозорро.Продажі”.

— Ви розглядаєте опцію входження іноземних компаній у капітал цих стратегічних компаній?

— Розглядаємо. Сподіваємося, що парламент чи уряд затвердять перелік компаній, для яких можна це робити. Наприклад, говорили, що для “Укрпошти” та “Укрзалізниці” можна знайти стратегічного інвестора.

Мені здається, що корпоративна реформа запрацює тоді, коли в людей буде грошова частка. Тобто коли не просто є незалежний член наглядової ради, а є третя сторона, яка туди інвестувала багато грошей і їй не байдуже. Їй важливо, щоб там було все добре, жодної корупції, усе суперефективно.

Тому розділяємо кампанії на стратегічні та нестратегічні. Нестратегічні – приватизувати. Над сотнею стратегічних – консолідувати управління.

— Тобто суверенний фонд “вшити” в план України?

— Це одна з ідей – фонд з централізації державного управління. Ми обговорюємо з МВФ та СБ, як це краще зробити. Це план на чотири роки і не можна щось вписати, аби потім виявилося, що це не можна зробити.

У план можна внести зміни, але змінювати документ кожного кварталу – це не опція. Якщо всі розуміють, що ця ідея – централізація – дійсно потрібна, то це буде виписано в форматі фонду. І ми, і європейці (ЄС – ЕП), здається, сходимося на тому, що частину державних активів потрібно буде консолідувати під одним дахом.

Звісно, у централізованого володіння є ризики. Нам потрібно побудувати все так, щоб користі було багато, а ризиків мало. Для компаній, які залишаються державними, потрібно йти в напрямку залучення конкуренції в сектори, у яких вони працюють. Тобто будувати такі процеси або регуляції, щоб приватний капітал міг заходити на ті ринки, де зараз переважно працює лише держава.

— Як змінюється ставлення до України з боку партнерів з ЄС?

Перед Лондоном (конференцією з відновлення України в Лондоні – ЕП) у мене було враження, що питання членства України в ЄС не вирішене для міжнародної спільноти. Була якась невпевненість. Потім був Лондон і промова Урсули фон дер Ляєн (голова Єврокомісії – ЕП), де всі подумали: “О, здається, уже вирішили”.

Зараз вони прямим текстом кажуть: “Дивіться, так ми поводимося з країнами-членами, ми зробили вже 12 планів, ви – наступний. Це ми вчимо вас робити цю бюрократичну європейську процедуру”. І це круто. Вони кажуть: “Навчіться, вам буде складно, бо в нас у ЄС бюрократія, але вам потрібно пройти цей шлях”. Вони дійсно нас вчать, що таке бути членом ЄС, коли тобі потрібно, щоб 27 країн-членів з чимось погодилися.

Це дуже нетипова цікава історія, але це надихає. Ми, як і всі міністерства, вчимося бути членами ЄС.

epravda.com.ua

,

до початку