Про що свідчить соціологія
Радість усе одно була. Попри те, що останніми тижнями спойлерили всі, хто тільки міг і щось знав, — від журналістів і дипломатів до членів українського уряду та брюссельських чиновників. Однак це не зробило менш значущою та бажаною рекомендацію Єврокомісії розпочати з Україною переговори про вступ до ЄС.
Нехай мало хто з наших співвітчизників нині повною мірою усвідомлює, наскільки складний і звивистий шлях відкривається перед нами, які перешкоди на ньому очікують і як нам потрібно буде змінити країну, щоби стати повноправним членом Євросоюзу. Про це ми подумаємо завтра. Українці заслужили хоч трохи порадіти вже сьогодні. Сподіваючись, що обрана ними влада піднапружиться ще й продемонструє більший прогрес у виконанні рекомендацій Єврокомісії, аби за місяць, на грудневому саміті, глави урядів і держав Європейського Союзу дали політичну відмашку початку переговорів із Україною щодо вступу. Щоправда, юридично цей процес розпочнеться, найімовірніше, не раніше весни наступного року, оскільки Києву виділили час на підчищення хвостів у реалізації семи рекомендацій ЄК до березня, коли Єврокомісія підготує нову оцінку прогресу України. Опісля має відбутися так звана міжурядова конференція, яка й дозволить стартувати офіційним переговорам про вступ України до ЄС.
Ця подія — серед найбільших сподівань українців, що підтвердили результати соціологічного дослідження ZN.UA, проведеного у співпраці з Центром Разумкова. Ми поцікавилися у співгромадян, настання якої з перелічених подій упродовж найближчого року вони бажають найсильніше (давши змогу обрати до трьохзапропонованих варіантів). Абсолютно очікувано більшість українців прагне перемоги України у війні з Росією: цю відповідь обрали 76,8% опитаних (Рис.1). А 35,5% респондентів, вочевидь, реалістичніше оцінюючи ситуацію, бажають, аби найближчого року Україна й далі звільняла свої території від російських окупантів. У трійку найбільших бажань увійшло й отримання Україною запрошення стати членом НАТО, — цей варіант обрала третина респондентів (33,7%). Що цілком зрозуміло, адже це ж саме соцопитування засвідчило, що найнадійнішою гарантією безпеки для нашої країни українці вважають членство України в Альянсі.
Початок офіційних переговорів про вступ України до ЄС у рейтингу бажань українців на найближчий рік — одразу за успіхами на фронті та запрошенням до НАТО: цей пункт обрали понад чверть респондентів (26,8%). Водночас важливо нагадати, що членство України в ЄС підтримує більшість українців, що вкотре підтвердило недавнє соцдослідження КМІС, проведене на замовлення Консультативної місії ЄС: 77% опитаних вважають, що для України важливо стати частиною ЄС.
Коли це станеться? Українці попри війну досить оптимістично налаштовані: сумарно 60,5% учасників соцдослідження ZN.UA вважають, що наша країна може вступити до Євросоюзу менш як за 10 років (Рис.2). 54,8% припускають, що це станеться до 2030 року, на який, говорячи про розширення ЄС, орієнтував і членів самого Союзу, й Україну голова Європейської ради Шарль Мішель. Щоправда, водночас він зробив важливе застереження: «Якщо обидві сторони виконають своє домашнє завдання». Але п’ята частина українців оптимістичніша, ніж представники нашої виконавчої влади: 20,6% респондентів відповіли, що Україна вступить до ЄС за два роки, тоді як прем’єр Денис Шмигаль і профільний віцепрем’єр Ольга Стефанішина вважають, що за два роки Україна буде готова до вступу, адже вони в курсі й складностей майбутньої внутрішньої реформи Євросоюзу, й необхідності ратифікації договору про вступ нового члена ЄС усіма нинішніми, а їх на сьогодні — 27. У середньому лише процес ратифікації займає близько двох років. Тож не дивно, що понад чверть людей, які взяли участь у нашому опитуванні (27,8%), обрали варіант «Важко відповісти» або відмовилися від відповіді: поклавши руку на серце, сьогодні жодна людина в світі не може дати точного прогнозу, коли ж Україна стане членом ЄС.
Чому ж українці хочуть до Євросоюзу, що вважають найбільшим позитивом майбутнього членства України? Ми запропонували нашим респондентам півтора десятка варіантів відповіді, дозволивши обрати не більш як три з них (Рис.3).
Найбільше надій українці покладають на те, що в процесі вступу та набуття членства в ЄС в Україні зменшиться корупція: цю відповідь обрали 34% опитаних. Корупція в нашій країні — у постійному фокусі ЄС і його інституцій: ефективна боротьба з цим злом була однією з семи рекомендацій Єврокомісії, виконання яких необхідне для початку переговорів про вступ України до ЄС. У представленій учора доповіді Єврокомісії зазначено, що «Україна активізувала реформи в цій сфері після набуття статусу кандидата до ЄС». Проте ЄК вказала й на те, що ще необхідно зробити найближчим часом, наприклад, збільшити чисельність співробітників НАБУ, прокурорів САП і суддів ВАКС, забезпечити додатковий захист САП «від можливого неправомірного втручання». В Брюсселі також очікують від Києва продовження розслідувань і остаточних судових рішень у справах про корупцію на вищому рівні.
Доступ України до структурних фондів ЄС — один із головних притягальних чинників Союзу для наших співгромадян (щонайменше для 31%). Можливо, вони ще погано поінформовані про те, які є фонди та скільки їх, хто має право отримувати з них кошти, в якій кількості та на яких умовах. Однак українці досить багато чули про те, як завдяки цим фондам рвонули вперед нові члени ЄС, як зріс їхній ВВП на душу населення, ожили депресивні регіони. Ось і сподіваються, що доступ до структурних фондів допоможе розвитку й наших регіонів, підтягуванню їхнього рівня до євросоюзівських; підтримає фермерів — субсидіями, технікою, посівним матеріалом; допоможе краще боротися з безробіттям і бідністю, інвестувати в освіту та соціальні інновації.
Понад чверть респондентів (26,2%) упевнені, що членство в Євросоюзі — це ще й гарантія безпеки України. Причому таку впевненість вони висловили навіть до того, як на саміті наприкінці жовтня глави урядів і держав ЄС у підсумковому документі зафіксували намір працювати над зобов’язаннями Союзу перед Україною в сфері безпеки, що «допоможуть Україні захистити себе, протистояти спробам дестабілізації та стримувати акти агресії в майбутньому». Нагадаємо, що на цьому саміті також було вирішено провести з Україною консультації щодо майбутніх зобов’язань ЄС перед нею у сфері безпеки, а їх результати розглянути вже на грудневому засіданні Європейської ради.
Майже одна п’ята респондентів (18,8%) розуміють геополітичну важливість майбутнього членства нашої країни в Євросоюзі: для них суттєво, що Україна де-юре стане частиною західного світу. І це буде ще одним захистом від «русского міра».
Більш як для п’ятої частини українців (21,8%) членство в ЄС важливе, оскільки надає більше можливостей для працевлаштування в інших європейських країнах. Очікувано, але заразом тривожно: що молодші респонденти, то більше задивляються на європейський ринок праці, тоді як на українському вже давно й гостро бракує робочих рук. Так, якщо у віковій групі 60+ лише 14,2% опитаних обрали цей пункт, то в групі 18–29 років таких аж 31,4%, тобто майже третина.
Водночас, чесно кажучи, здивував невеликий відсоток — лише 6,4% — респондентів, котрі зазначили як позитив більші можливості для українців навчатися за кордоном. Звісно, в молодіжній групі 18–29 років такі переважають над групою людей похилого віку 60+ (10% проти 4,8), але однаково це дуже низький відсоток. Можливо, це пояснюється низьким рівнем володіння іноземними мовами серед українців, поганою поінформованістю про можливості щодо навчання за кордоном, зокрема й безкоштовного, а також живучістю міфу про те, що «наша освіта — найкраща в світі».
Невисоким є й відсоток тих, хто вважає позитивом членства в ЄС краще дотримання прав людини — цей пункт зазначили лише 12,5% опитаних. Хоча навряд чи українці можуть бути повністю задоволені дотриманням своїх прав. Єврокомісія в оприлюдненій учора доповіді навела список сфер, у яких Україні необхідно значно поліпшити ситуацію — від запобігання тортурам і ухвалення відповідного європейському законодавства про захист персональних даних до поліпшення становища дітей і людей похилого віку в інтернатних установах, а також осіб із обмеженими можливостями. Особливо наголосимо, що розділ фундаментальних прав входить до першого так званого переговорного кластеру, який, на відміну від інших, не буде закрито до самого кінця переговорів про вступ країни до ЄС, і ЄК оцінюватиме прогрес України за розділами, що входять до нього, упродовж усього переговорного процесу. До речі, забезпечення гендерної рівності, яке зазначили аж 1,1% респондентів, теж належить до цього розділу.
«Що вас найбільше лякає в майбутньому членстві України в ЄС?» — про це ми теж запитали українців, попросивши обрати не більш як три із запропонованих відповідей. Втішно, що майже чверть наших співгромадян (24,1%) без страху дивляться в європейське майбутнє, причому в наймолодшій віковій групі таких сміливців навіть 29,2% (Рис.4).
Найбільше українців, які з тривогою спостерігають за й без того надто частою зміною цінників у магазинах і на ринках, у вступі до ЄС лякає зростання цін: про це заявила третина опитаних (32%). Найменше ця проблема турбує представників молодого покоління 18–29 років — лише 24,2%, у інших вікових групах кількість тих, хто обрав цю відповідь, приблизно однакова й трохи перевищує середній показник, сягаючи максимуму (34,8%) в старшій групі 60+.
На другому місці серед причин для побоювань — збільшення «відпливу мізків» із України після її вступу до ЄС. Ця проблема турбує майже чверть наших співвітчизників (24,1%). Пам’ятаєте, 21,8% українців назвали збільшення можливостей для працевлаштування за кордоном одним із головних позитивів членства України в ЄС…
Імовірний «диктат» Брюсселя та часткова втрата суверенітету України лякає 21,9% наших співгромадян. Наскільки це «страшно» насправді, довідаємося, лише коли вступимо до ЄС. Британців «диктат» Брюсселя дратував настільки, що вони свого часу вийшли з Євросоюзу, гучно грюкнувши дверима. Тепер більшість із них про це шкодує й називає Брекзит помилкою, а 55% готові проголосувати за повернення до ЄС.
Лише 11,1% українців страшить втрата національної ідентичності після вступу до ЄС. «Русскій мір» настільки досягнув успіху у зміцненні національної самосвідомості українців, що членство в Євросоюзі в цьому плані мало кого з них нині лякає.
Необхідність приймати мігрантів із інших країн у разі будь-якого конфлікту та «міграційної кризи» лякає 18,3% українців. Забагато як для народу, понад шість мільйонів представників якого й нині в ролі біженців перебувають за кордоном (а відразу після початку широкомасштабного вторгнення Росії українців, яких прихистили інші держави, було значно більше). І забагато як для країни, що переживає демографічну катастрофу та відчуває гострий дефіцит трудового ресурсу.
Необхідність толерантного ставлення до ЛГБТ-спільноти серед своїх страхів зазначили 13,7% учасників нашого опитування. Загалом небагато. Проте неприємно здивувало те, що за максимального показника 14,9% у найстаршій віковій групі (що було цілком очікувано), майже такі самі цифри видала молодь 18–29 років — 14,3%, опинившись у своїх забобонах і фобіях щодо представників ЛГБТ на другому місці після тих, «кому за 60». Задля справедливості згадаємо, що у своєму звіті Єврокомісія зазначила різке скорочення в Україні «кількості зареєстрованих випадків дискримінації проти меншин, зокрема проти представників ЛГБТІК і національних меншин, а також актів антисемітизму».
«Що, на вашу думку, буде найбільшою перешкодою для вступу України до ЄС?». Парадоксально, але, відповідаючи на це запитання ZN.UA, українці продемонстрували як велике знання, так і досить значне нерозуміння труднощів, що очікують нашу країну на шляху до членства в Євросоюзі.
Маючи змогу обрати лише одну відповідь із запропонованих нами варіантів, більш як половина респондентів — 51,7% — назвали високий рівень корупції в Україні головною перешкодою, що заступає їй шлях до ЄС (Рис.5). Адже річ не лише в тім, що за викоріненням цієї застарілої та сороміцької української хвороби пильно спостерігають у Брюсселі та інших європейських столицях, включаючи пункт про боротьбу з корупцією до всіх списків «рекомендацій», «умов», «критеріїв» і «вимог». І що ближчі ми будемо до членства, то сильнішими будуть лінзи в оптиці різних юнкерів, які видивлятимуться в нас корупцію «на всіх рівнях суспільства». І не в тім, що знахідки юнкерів радісно використовуватимуть різні орбани, викручуючи Україні руки для вирішення на свою користь як двосторонніх питань, так і власних проблем із Брюсселем. Головна проблема в тім, що невикорінена корупція — це не «всього лише» один незарахований «предмет» в українській вступній «заліковці», це — злоякісне явище, що роз’їдає нашу державу та суспільство й заважає всім реформам, гальмує всі необхідні країні перетворення — й не лише для вступу до ЄС. Так, напевно, «антикор» — найголовніша та важка для опанування Україною «дисципліна» в нашій «заліковці», але не єдина. Однак, схоже, українці наразі недооцінюють важливість інших «предметів» і складність інших проблем.
Лише 0,6% респондентів вважають, що недостатній рівень демократії може бути найбільшою перешкодою для вступу нашої країни до ЄС. Але доповідь Єврокомісії наразі не дає підстав вважати Україну круглою відмінницею в демократичних перетвореннях. Тому нагадаємо, що перший із трьох, політичний, «копенгагенський критерій» готовності країни до членства в ЄС — стабільність інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, дотримання прав людини та захист прав меншин.
Проблеми в судовій гілці влади як відповідь обрали 2,3% опитаних. Хоча, нагадаю, 17,2% учасників нашого соцдослідження назвали реформування судової системи найбільшим позитивом від вступу України до ЄС, вочевидь, не вважаючи, що нині в нас у цій сфері все гаразд.
Незавершеність російсько-української війни найбільшою перешкодою для вступу до ЄС назвала майже п’ята частина (19%) опитаних. І хоча високопоставлені єврочиновники стверджують, що чинник війни не є перешкодою для членства України, європейські експерти вважають, що навіть підготовка т.зв. переговорних рамок для переговорів про вступ України до ЄС «буде дуже складним політичним завданням для країн-членів за умов, коли питання територіальної цілісності країни-кандидата стоїть дуже гостро».
У тому, що Угорщина й, не виключено, деякі інші держави ЄС вип’ють чимало української крові, перш ніж дадуть згоду на членство нашої країни, не сумніваються багато українців, але головним гальмом на шляху до Євросоюзу спротив цих країн назвали лише 5,4%. Напередодні оприлюднення доповіді Єврокомісії Будапешт уже заявив, що може заблокувати початок переговорів ЄС із Україною, якщо не буде виконано його вимог щодо закону про мову освіти для нацменшин. І оскільки дотримання прав меншин не лише входить до одного з розділів першого переговорного кластеру, а й є частиною політичного «копенгагенського критерію» членства в ЄС, цілком можна очікувати, що на «угорський слід» ми натикатимемося до самого вступу до Євросоюзу. І не тільки на угорський. Нині, щоб усвідомити, що дружба дружбою, але в кожного друга своя сорочка ближча до тіла, досить глянути хоча б на українсько-польський кордон, де простоюють сотні фур.
Внутрішні економічні та політичні проблеми в ЄС як головну перешкоду для членства України розглядають лише 1,2% українців — число в межах статистичної похибки. Хоча разом із українською корупцією саме цей чинник може стати головним гальмом для вступу України до Євросоюзу. Численні вибори, що відбудуться найближчого року в країнах ЄС і до Європарламенту, новий склад Єврокомісії, геть необов’язково настільки ж проукраїнський, як нинішній, — усе це серйозні чинники ризику для нашої євроінтеграції.
Доступ до структурних фондів ЄС українці називають одним із основних позитивів майбутнього членства в Євросоюзі. Та якою буде реакція країн — нинішніх членів, що можуть втратити значну частину або взагалі припинити отримувати кошти із цих фондів унаслідок вступу України — великої й дуже бідної країни, до того ж значно зруйнованої війною, яку розв’язала проти неї Росія? Чи готові країни-члени збільшити свій внесок у бюджет ЄС задля майбутнього розширення? Чи згодні пожертвувати своєю частиною «пирога» євросоюзівських фондів на користь України? Наразі про це заявила лише Естонія. А як ставляться наші найближчі друзі та впливові партнери, наприклад, Польща та Франція, до перспективи жорсткої конкуренції з українським агросектором?
Таких запитань — вагон і маленький візок. Але про це ми подумаємо завтра. А нині просто порадіємо тому, про що вчора могли тільки мріяти, — Україна за кілька кроків до початку переговорів про вступ до Європейського Союзу.