Звіт Mapio Драгі про глобальні економічні виклики ЄС З та шляхи їх вирішення, що вийшов 9 вересня, порівнюють із Планом Маршалла для повоєнної Європи та Новим курсом у США 1930-х. Що означає цей документ і ключові його висновки для €C та України, що хоче стати членом об’єднання? Forbes поговорив про це з Якобом Кіркегаардом, аналітиком iз топового європейського think tank Bruegel.
Понад pik eксгoлова Європейського центробанку, колишній прем’єр-міністр Італії Маріо Драгі на прохання керівництва Єврокомісії досліджував ключові причини, через які блок став суттєво відставати в економічному плані від інших країн-лідерок світу. 400-сторінковий звіт на цю тему був опублікований 9 вересня.
Один із рецептів вирішення проблеми – збільшити інвестиції в інновації та продуктивність праці в Європі до €800 млрд нa рік. «Це приблизно вдвічі більше, ніж під час Плану Маршалла B Європі в кінці 1940-х», – каже Forbes старший науковий співробітник аналітичного центру Bruegel (Брюссель, Бельгія) Якоб Кіркегаард.
Чи доречно порівнювати звіт Драгі з такими заходами масштабних перетворень, як План Маршалла чи Новий курс президента Рузвельта у США в 1930-х? Чому в Євросоюзі виникла потреба в економічній перебудові? Чи реально втілити вказані плани в життя? Та як до цього може та має долучитися Україна?
Кіркегаард не надто оптимістичний у питанні сприйняття рекомендацій Драгі європейськими політиками. Втім, це важливий документ для середньострокового майбутнього ЄC, вважає він. Які головні висновки мають зробити з нього європейські країни, включно з Україною?
Розмову з Якобом Кіркегаардом скорочено та відредаговано для зрозумілості.
Чому Європа програє у глобальній конкуренції зі США та Китаєм
У вчорашній публікації Politico автори порівняли звіт Маріо Драгі з рекомендаціями для економіки ЄС iз чимось на кшталт заходів пізньорадянської «перебудови» або американського Нового курсу 1930-х років. Чи згодні ви з таким порівнянням чи все ж йдеться про менш радикальні зміни?
Я думаю, це порівнювані речі. Те, що пропонує Драгі, може призвести до зростання інвестицій в економіку ЄС, принаймні в середньостроковій перспективі, до 5% ВВП. Це дуже, дуже велика цифра, приблизно вдвічі більше, ніж під час Плану Маршалла в Європі в кінці 1940-х. Тому це дуже масштабно.
Розмови про проблеми продуктивності та технологічної відсталості в ЄС точаться вже не перший рік. Чому, на вашу думку, керівництво Євросоюзу вирішило звернути на це особливу увагу саме зараз?
Перший серед трьох основних викликів, які виділяє Драгі, – брак інновацій. Це питання було на порядку денному ЄC чи не протягом останніх кількох десятиліть. Друге – декарбонізація – також виклик, який був актуалізований понад 20 років тому. Нарешті тpeтє – виклик щодо здатності Європи забезпечувати власну національну безпеку. Це питання, яке дуже чітко вийшло на передній план через агресію Росії проти України.
Тож зараз ми маємо свого роду кумулятивний ефект викликів, з якими зіткнувся ЄС. Також, як дуже чітко зазначив Драгі, Європа старішає все швидше, тож час має вирішальне значення. На своїй пресконференції він зазначив, що якщо не діяти зараз, майбутнє буде, цитую, «повільною агонією падіння життєвого рівня та втрати економічного впливу порівняно з Китаєм та Сполученими Штатами».
Чому Європа відстала у сенсі інновацій? Зі звіту Драгі можна зробити висновок, що причинами є бюрократія та відсутність єдиної політики серед держав-членів ЄС. Що вважаєте основним ви?
Я повністю поділяю фундаментальний діагноз Драгі, що проблема полягає не в тому, що в Європі не вистачає інноваційних підприємців, а що Європа не комерціалізує ці інновації.
Фактично більшість інноваційних компаній і підприємців з Європи переїзджають до США. Я також погоджуюся з висновком Драгі, що внутрішній ринок в ЄC He є до кінця сформованим, тому підприємцям значно легше масштабувати бізнес на набагато більш інтегрованому ринку в Сполучених Штатах.
До того ж у Європі ви стикаєтесь iз 27 різними національними регуляторами, в ЄС говорять 23 різними мовами. Тому існують природні виклики для швидкого зростання по всій Європі.
Чи реально подолати цю проблему?
Є деякі аспекти різнобічності всередині ЄC, які ви не можете подолати. Рішення може бути в тому, що відбулося у фінсекторі, де є єдиний регулятор (Європейський центральний банк. – Forbes). Можливо таких загальних «наглядачів» варто створити і в інших секторах.
Адже, як виявляється, недостатньо, щоб Європейська комісія створювала однакові правила. Кожен із 27 урядів держав-членів може трактувати їх по-своєму. Це велика політична проблема, оскільки національні уряди не хочуть відмовлятися від цієї влади.
Та як каже Драгі, якщо ви хочете створити справді великий інтегрований ринок, щоб компанія, заснована, скажімо, у Франції, могла якнайлегше розширюватися, наприклад, до Німеччини, Польщі, Швеції, Італії та інших країн, потрібно більше нe лише інвестицій, а й спільних дій на рівні ЄС. Це, відверто кажучи, причина, чому значна частина з цих питань до цього часу так і не були вирішені.
Які відмінності має проблема технологічності та продуктивності в країнах усередині блоку?
Відмінності є. Наприклад, Швеція або Данія мають хоч і не такий високий, як у США, але все ж суттєвий рівень венчурного фінансування. Вони, як правило, мають чимало успішних стартапів, а також значну кількість великих глобальних компаній. Приклад: данський фармгігант Novo Nordisk – зараз найдорожча компанія Європи. У випадку зі Швецією можна згадати низку технологічних стартапів, наприклад платіжний сервіс Klагna або Skуре, який свого часу був придбаний Microsoft.
Але якщо подивитися, наприклад, на Італію, що є великою економікою та входить до G7, то ви побачите велику кількість дуже малих компаній, навіть сімейних підприємств. Їм важко інвестувати в підвищення продуктивності. До того ж в Італії є додаткові рівні регуляцій для компаній, що мають 10 працівників і більше. Тож загальний рівень продуктивності, фінансування венчурного капіталу та інновацій, витрат на наукові дослідження й розробки в Iталії значно нижчий, ніж у Північній Європі.
Чи реально реалізувати план Драгі та як діяти Україні
Драгі рекомендує збільшити інвестиції в технологічний сектор та питання продуктивності на рівні ЄC до €800 млрд нa рік. Чи реально досягти цього і які потенційні джерела?
Це ключовий «операційний» виклик. Драгі каже, що це має бути комбінацією державних і приватних коштів. З боку держави джерелом повинні бути спільні кошти держав-членів, наприклад єврооблігації, випущені на рівні ЄС.
Але, я думаю, буде великий опір цьому в деяких державах-членах, як-от Німеччині та Нідерландах. До того ж окреме питання – як забезпечити достатній обсяг інвестицій на рівні окремих країн. Коли національні уряди стикаються з проблемами бюджетного дефіциту, перше, що вони скорочують, саме інвестиції. Аж ніяк не соціальні видатки, оскільки це викличе невдоволення виборців.
Приватні кошти також можна мобілізувати, наприклад, більш активно працюючи через ринки капіталу з заощадженнями громадян, зокрема через пенсійні плани. Але все одно, в короткостроковій перспективі інвестиції мають робити спочатку уряди. І вже далі це приваблюватиме приватний капітал.
Одна з ключових тем звіту Драгі – скорочення вартості ресурсів з акцентом на зеленій енергетиці. Чи вирішить це проблему і чи достатньо в Європі власного виробництва, наприклад сонячних панелей, які могли 6 конкурувати з китайськими або американськими аналогами?
Я не вважаю відсутність власного виробництва сонячних панелей в Європі великою проблемою. Основне питання полягає в тому, що, як чітко зазначив Драгі, що Європа ніколи не зможе конкурувати за вартістю енергії, поки використовуватиме викопне паливо. Тому ЄС потрібно декарбонізувати свою економіку і повністю перейти на відновлювані джерела.
Натомість, на мою думку, залежність Європи від інших постачальників є не такою драматичною, як вважає Драгі.
Як у Європі сприймають рекомендації Драгі? Ми бачимо зростання популярності політсил з антиЄС аджендою у різних країнах. Чи реально в таких умовах втілити рекомендації з цього звіту в життя?
У короткостроковій перспективі досягти рекомендованого рівня інвестицій у €800 млрд на рік, найімовірніше, не вдасться, на жаль. Ми вже бачили, що міністр фінансів Німеччини відкинув цей план. Також політичний дискурс у Європі багато в чому зараз стосується не збільшення продуктивності, а обмеження міграції.
На що точно вплине, на мою думку, так це на бюджетний процес у ЄС. Уже в наступному році ми можемо побачити зміну пріоритетів відповідно до рекомендацій Драгі. Зокрема, це декарбонізація, зменшення залежності від постачання критичних корисних копалин та посилення оборонного сектору.
В останньому йдеться фактично про створення європейської оборонної індустрії. В середньостроковій перспективі це буде одне з найважливіших питань. До речі, важливу роль у цьому зможе відіграти Україна, де може знаходитись значна частина відповідних виробництв.
Що потрібно зробити Україні, яка прагне стати членом Євросоюзу, щоб відповідати потенційним змінам у ЄС, описаним Драгі?
Окрім акценту на інноваціях, що є викликом для всіх країн Європи, я 6 відзначив ще два напрями. Перше – декарбонізація. Це значить, під час відбудови енергетики після російських атак, щоб бути на одній хвилі з ЄС, вам потрібно фокусуватися на відновлювальних джерелах.
Друге – як я вже сказав, Україна буде критично важливою складовою європейської безпеки, зокрема у частині виробництва оборонної продукції. Тож, на мою думку, не лише Україна потребує вступу в ЄC, а і Євросоюз зацікавлений у членстві України, щоб реалізувати ті довгострокові цілі, про які йдеться у звіті Драгі.