Упродовж перших чотирьох тижнів після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, за даними Львівської міської ради, до міста прибуло понад 200 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Чимало з них втратили домівки, рідних та близьких і постійну роботу. Отримавши прихисток, вони шукають безпечне коло спілкування та можливість працевлаштуватись. Громадська організація «Мережа Центрів Едукації» («Мережа ЦЕ»), яку заснували чотири роки тому Вікторія Фургало та Анастасія Нечипоренко з метою впровадження системної неформальної освіти у Львові, після 24 лютого 2022 року зосередилася здебільшого на підтримці внутрішньо переміщених осіб. Завдяки гранту EU4Dialogue Європейського Союзу та Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) «Мережа ЦЕ» перетворює львівські бібліотеки на неформальні осередки здобуття нових знань і професій для ВПО.
«Неформальна освіта – це чудовий спосіб соціалізації та сприяння соціальній згуртованості»
Вікторія Фургало, співзасновниця громадської організації «Мережа Центрів Едукації»
Ранок у серці Львова зустрічає трьома сигналами повітряної тривоги і окремими сиренами, які сповіщають про відбій. А також величезною кількістю людей, що з невимовним болем проводжають в останню путь полеглих українських захисників та захисниць.
Біля входу до Ратуші на площі Ринок на нас чекає Вікторія Фургало, співзасновниця громадської організації «Мережа Центрів Едукації», яка також працює у комунальній установі «Інститут міста» Львівської міської ради.
«У нашому місті було дуже багато ВПО після вторгнення. І всі вони потребували додаткової соціальної інтеграції. Багато хто у Львові опинився уперше. Для нас важливий розвиток концепту міста, що навчається на кожному кроці», – розповідає Вікторія Фургало.
Громадську організацію «Мережа Центрів Едукації» («Мережа ЦЕ») Вікторія Фургало разом із колегою з Анастасією Нечипоренко заснували в 2021 році , щоб впроваджувати системну неформальну освіту у Львові. Після повномасштабного вторгнення вони зосередилися на підтримці внутрішньо переміщених осіб. У львівських бібліотеках «Мережа ЦЕ» проводить різноманітні навчальні курси: від домедичної допомоги до іноземних мов і графічного дизайну. Таким чином, бібліотеки перетворилися на осередки неформальної освіти.
«Ми вважаємо, що неформальна освіта – це чудовий спосіб соціалізації та сприяння соціальній згуртованості. Деякі наші курси відвідують і люди, які мають свій бізнес, і безробітні переселенці з центру зайнятості. Вони працюють разом у групах, створюють спільні проєкти, а потім спілкуються та допомагають одне одному після закінчення наших курсів», – зазначає пані Вікторія.
Улітку 2022 року громадська організація отримала підтримку в рамках проєкту «ЄС за діалог», що впроваджується ПРООН в рамках програми «Соціальна безпека і згуртованість». В рамках реалізації проєкту попри відсутність світла та повітряні тривоги команді вдалось провести 7 курсів, 6 вебінарів, 48 зустрічей розмовних клубів та фестиваль. Більше третини учасників заходів були саме внутрішньо переміщеними особами.
«Ми вперше співпрацюємо з ПРООН, – розповідає Вікторія Фургало, – Коли побачили на сайті інформацію про цей грант, то зрозуміли, що це дуже співзвучно з тим, що ми робимо. У нас було чимало історій, коли на наші курси приходить людина, яка була безробітна чи втратила мотивацію, а після завершення навчання знайшла роботу. Завдяки такій співпраці ми також розробили програму з юридичної підтримки, особливо для переселенців».
«Коли прийшла на перше заняття з англійської, то жодного слова не могла вимовити, дуже соромилась. Але з підтримкою викладачів та інших учасників проєкту в мене почало виходити»
Ксенія Москаленко.
Ксенії Москаленко 17 років, вона навчається на першому курсі Таврійського університету імені В. І. Вернадського. Народилась у селі Калинове Донецької області, яке зараз постійно обстрілюють. З початку вторгнення дівчина живе у модульному містечку у Львові та відвідує курси з англійської мови в «Мережі ЦЕ».
«Завдяки проєкту “Мережі ЦЕ” я покращила свою розмовну англійську, що для мене дуже важливо. Коли прийшла на перше заняття, то жодного слова не могла вимовити, дуже соромилась. Я розуміла, що моя англійська не ідеальна, але з підтримкою викладачів та інших учасників проєкту в мене почало виходити», – ділиться враженнями учасниця проєкту Ксенія Москаленко.
Один із центрів мережі розташований біля модульного містечка, де мешкає Ксенія. Англійська мова необхідна їй для майбутньої роботи у готельно-ресторанній сфері.
«Ринок праці зараз у кризовій ситуації, багато людей втрачає роботу, багато хто виїжджає. Неформальна освіта допоможе швидко адаптуватися до цих разючих змін. Можна здобувати нові професії, нові соціальні навички, – підкреслює Вікторія Фургало. Мене дуже надихають індивідуальні історії успіху. Коли люди під час курсу з дизайну практично одразу знаходять роботу. Ми знаємо випадки, коли після наших курсів першої домедичної допомоги одна людина реально рятувала життя іншої. Що може бути краще у твоїй роботі, ніж врятоване життя?».
Умонтовані в стіни білі полички, де кожна книга на своєму місці. Ніші з подушками та легкими ковдрами для затишного читання. М’які різнокольорові стільці та крісла, які ми звикли бачити у кав’ярнях, аж ніяк не в бібліотеках. Багато світла, зелені й простору.
Десять років тому у Львові змінили загальну концепцію бібліотеки. Це більше не книгозбірня, яка відлякує відвідувачів книжковим пилом, скрипучою підлогою і пострадянським «шармом».
Ідею використовувати бібліотеки як простір для неформальної освіти Вікторія Фургало запозичила в Німеччині. Вона переконана, що сучасні львівські бібліотеки – це найкраще місце для обміну думок та навчання дорослих і дітей.
«У Німеччині при університетах є бібліотеки для дорослих, де може проводитись навчання. Концепція неформальної освіти дуже класно накладається на бібліотеки, це потужний ресурс», – розповідає пані Вікторія.
У Львові діють 44 бібліотеки, дев’ять із них цьогоріч стали осередками неформальної освіти, що входять у «Мережу Центрів Едукації».
«Коли я прихожу на курси, то питаю відвідувачів, хто з них раніше бував у бібліотеці. Як правило, 80 відсотків людей зізнаються, що прийшли вперше. Після наших курсів випускники повертаються до бібліотек зі своїми дітьми, родиною. Ми використовуємо наявну технічну базу бібліотек для неформальної освіти, проводимо там навчання. Це – значна економія ресурсів, адже ми не будуємо навчальні центри з нуля», – запевняє пані Вікторія.
«Коли я розумію, що мені треба бути корисною, я знаходжу сенс у житті. Я відчуваю, що маю місце, значення, і це надає мені сенсу жити далі»
Ольга Кітура, яка веде курси з психології та психотерапії у «Мережі ЦЕ».
У публічній бібліотеці URBAN, яка входить у «Мережу ЦЕ», ми зустрічаємо Ольгу Кітуру. У минулому очільниця Центру психічного здоров’я при Шпиталі імені митрополита Андрея Шептицького, вона вже декілька років співпрацює з Вікторією Фургало і веде курси з психології.
«Одного разу я написала Ользі у фейсбук і запропонувала спробувати пілотний курс в рамках нашої діяльності. Коли ми формуємо пул тренерів, то намагаємось обирати найдосвідченіших. Я бачила, що її часто запрошували на публічні події та фестивалі. Ми разом розробили курс з практичної психології», – ділиться спогадами про знайомство пані Вікторія.
Волонтерство і тренерство пані Ольга поєднує з лікарською практикою. Одягнувши білий халат, вона перевтілюється на психотерапевта з 15-річним стажем.
Дружина військовослужбовця, Ольга Кітура тримає свій особистий фронт, координуючи психологів під час арт-терапії для дітей у Львівській області – одного з проєктів «Мережі Центрів Едукації».
«Це був неймовірний досвід волонтерства. Ми кожного разу казали, що будемо робити дітям свято. Діти щасливі, питали, коли ми ще приїдемо. І хоча робота була дуже інтенсивна і наповнена, ці відгуки для нас – найцінніша подяка», – розповідає пані Ольга.
Після перемоги Ольга Кітура планує продовжувати роботу в лікарні та поєднувати її з тренерською діяльністю.
«Для мене важливо бути корисною. Коли я розумію, що можу бути корисною, то знаходжу сенс у житті. Я відчуваю, що маю місце і значення – це дає мені сили жити далі», – додає пані Ольга.
Громадська організація «Мережа Центрів Едукації» («Мережа ЦЕ») є однією з організацій, які отримали підтримку в рамках конкурсу «Реагування громадянського суспільства на потреби жінок і чоловіків, особливо тих, які проживають у важкодоступних місцях, і представників вразливих груп» програми EU4Dialogue Європейського Союзу та Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН).
Текст: Маргарита Лубкова
Фото: Артем Познанський