Харків — Оточена напівзруйнованими будівлями свого району в Харкові, Антоніна тепер змушена орієнтуватися в новій реальності воєнного часу.
Багатоквартирний будинок, в якому Антоніна живе донині, зазнавав безперервних обстрілів протягом перших двох місяців повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, а його мешканці жили у темряві та відчаї.
«Наш район обстрілювали з першого дня війни, і обстріли не припинялися протягом двох місяців. Ми з сусідами практично жили на сходах між поверхами без електрики і газу», — ділиться вона.
Харків, місто з майже двомільйонним населенням, розташований за 80 км від російського кордону і трохи більше ніж за 100 км від нинішньої лінії фронту. Багато його житлових кварталів, як той, де живе Антоніна, стали мішенями незліченних обстрілів. Колись жваві та мирні громади тепер стають свідками спустошливих наслідків війни, намагаючись впоратися із руйнуваннями та втратами. «У наш будинок влучили 26 березня [2022 року], — згадує Антоніна. Більшість вікон і балконів були зруйновані, а скло вибите».
До того, як МОМ за підтримки Європейського Союзу встановила нові вікна в будинку Антоніни, харківська влада надала мешканцям ДСП, щоб вберегти квартири від вогкості та холоду. Однак це створило іншу проблему — люди опинилися в повній темряві, без електрики та газу, оскільки інженерні комунікації також були пошкоджені. За словами Антоніни, умови життя були нестерпними під час сильних морозів. Багато мешканців покинули свої домівки, шукаючи притулку в інших частинах України або за кордоном. Антоніна була сповнена рішучості залишитися.
Фото: МОМ/Анастасія Руднєва
«Я не уявляю, як я могла б покинути це місце, — каже вона. — Коли мої сусіди виїхали, вони попросили мене годувати і вигулювати їхніх тварин. У мене багато ключів, не тільки від квартир у цьому будинку, але й від сусідніх». Сьогодні в кишенях Антоніни десятки ключів і вона, по суті, стала хранителем свого напівпокинутого будинку.
Фото: МОМ/Анастасія Руднєва
У молодості Антоніна працювала медсестрою та стежила за здоров’ям космонавтів на Байконурі — космодромі в Казахстані. Тепер вона використовує свою медсестринську освіту, щоб допомагати тим, хто залишився у місті, але є вразливим, зокрема самотнім літнім людям з онкологічними захворюваннями. «Неподалік від нашого будинку живе жінка, якій 93 роки. Я її раніше зовсім не знала, але у неї більше нікого немає. Тепер я за нею доглядаю», — розповідає Антоніна.
Медсестринський досвід виявився неоціненним і у надзвичайних ситуаціях. Антоніна допомогла двірнику і надала першу медичну допомогу, коли той отримав поранення, рятуючи бездомних котів і собак під час обстрілу: у чоловіка було зламано шість ребер, що вимагало негайної медичної допомоги. «Я медсестра, а це означає, що я давала клятву Гіппократа: Я пообіцяла допомагати людям», — каже вона.
Фото: МОМ/Анастасія Руднєва
«Я сильна, але я не одна така, таких як я багато, особливо серед українських жінок».
Попри свою силу, Антоніна має і страхи: «Найбільше я боюся, що ми залишимося без підтримки. Легше пережити будь-що, коли знаєш, що тобі допоможуть у скрутну хвилину, що ти не залишишся наодинці зі своїм горем».
Дивлячись у майбутнє, Антоніна сподівається на мир і мріє про святкування, про зустріч тих, хто повернеться додому, і тих, хто пережив війну в Харкові. «Після війни я хочу зробити ремонт і запросити всіх на свято. Ми повинні вірити, що настануть кращі часи. Без цієї віри неможливо жити», — каже вона, повторюючи спільну для всіх постраждалих від війни регіонів України думку.
За фінансової підтримки Європейського Союзу МОМ встановила нові вікна, відремонтувала дах та місця загального користування в будинку Антоніни, забезпечивши кращі умови проживання та захист від несприятливих погодних умов. Від початку повномасштабної війни Європейський Союз залишається одним із найбільших донорів гуманітарного реагування в Україні, що дозволяє МОМ розширювати свою багатосекторальну допомогу найбільш вразливим постраждалим від війни та переміщеним особам. Близько 18 мільйонів людей потребують гуманітарної допомоги в Україні; відповідно до цього, проєкт МОМ, що фінансується ЄС, надає пріоритетну допомогу в найбільш постраждалих районах на сході та півдні України.
Анна Цибко | Спеціалістка з комунікацій Представництва МОМ в Україні
Історії
-
Настав час кинути виклик ґендерним стереотипам у країнах Східного партнерства
-
Олександра Лиса: Шлях зростання, стійкості та трансформації в Коледжі Європи в Натоліні
-
Вибухові сніданки: за підтримки ЄС на Житомирщині почали виробляти «повітряне зерно»
-
Оцифрувати сміття: львівська компанія змінює філософію управління відходами за підтримки ЄС
-
Робота як рятівне коло: як психосоціальні програми МОМ підтримують українців у робочому середовищі
-
Твердіший за сталь. Історія заводу з Дніпра, який виробляє необхідний машинобудівництву міцний сплав