Альона підводиться навшпиньки біля великої фотографії, розміщеної на стіні її класної кімнати. “Це моя подруга”, – вона тягнеться вказівним пальчиком до фото однокласниці. “А це мій друг”, – 8-річна дівчинка показує на фото усміхненого хлопчика. Альона не зупиняється, поки не перелічує 11 учнів класу. Їх усіх вона вважає своїми друзями. Стільки товаришів у дівчинки з’явилося взимку цього року. Тоді її ліцей перейшов з онлайн-навчання на тестову змішану форму і в дівчинки з’явилася можливість познайомитися з однокласниками та вчителями особисто.
“Я Альона. Мені вісім років. Я навчаюся у Петрополі, а живу в селі Веселому. Коли я ще ходила в садочок, почався коронавірус. А потім, коли я пішла в перший клас, почалася війна”
Альона (8)
Вона мріє якнайшвидше піти до школи та побачити друзів. А поки, під час літніх канікул, відвідує заняття з надолуження освітніх втрат у своєму ліцеї та приходить в улюблену бібліотеку за книжками.
Перший дзвоник у третьому класі
Весь перший клас та половину другого Альона навчалася онлайн. Тож у дівчинки жодного разу не було свята першого дзвоника. “Я хочу, щоб у новому навчальному році тривоги вже не зупиняли наше навчання. І щоб у мене була святкова лінійка і тривога їй не завадила”, – загадує дівчинка, показуючи свою парту, до якої прикріплено листочок з її ім’ям.
А потім підходить до вікна класу та з цікавістю спостерігає за тим, що відбувається на будівельному майданчику поряд з її ліцеєм. Колись на цьому місці буде підземна школа. Альона сподівається, що будівництво завершать якнайшвидше і вона зможе навчатися й бачитися з друзями кожного тижня.
З січня цього року в тестовому режимі ліцей використовував їдальню в підвальному приміщенні будівлі як найпростіше укриття, де одночасно можуть розміститися за партами 100 учнів. А підземна школа зможе прийняти 500 дітей із різних шкіл району, що дозволить дітям вийти на постійне офлайн-навчання.
“Це така радість, що в нас будується підземна школа! Це збільшить нашу потужність виходу на офлайн до 200 учнів. Якщо організувати дві зміни, то ми зможемо прийняти навіть інші заклади освіти з нашої громади”
Лариса Суткова, директорка Петропільського ліцею
Щоб створити безпечне навчальне середовище для дітей, ЮНІСЕФ розробив проєктно-технічну документацію та дизайн проєктів, які будуть використовуватися для побудови нових укриттів у дитячих садках і школах. Ці проєкти адаптували для закладів освіти з різною чисельністю учнів, врахувавши потреби дітей та державні стандарти. В Запорізькій області вже будуються п’ять так званих підземних шкіл – протирадіаційних укриттів – за новими проєктами. Тут навчатимуться 3000 школярів без перерв на перечікування повітряних тривог.
© UNICEF
Надолужити та закріпити
Пані Лариса навіть на канікулах кожного дня приходить до школи – слідкує за будівництвом, готує святкові заходи та організовує заняття з надолуження освітніх втрат. Ця програма реалізується у школах Запорізької області за підтримки ЮНІСЕФ з минулої осені. Діти різних вікових груп – з третього по десятий класи – мають можливість два рази на тиждень відвідувати уроки математики та української мови.
“Діти на онлайні справді втратили багатенько знань, особливо під час повітряних тривог. У когось є вдома сховище, а в когось немає. Так само з інтернетом. Звичайно, діти потребують цих уроків та допомоги”, – впевнена директорка ліцею, у якому зараз навчаються триста учнів.
Альона на заняттях з надолуження освітніх втрат заповнює пробіли з математики, яку дуже любить.
“Мені математика легко дається. Мені цікаво слухати, як розв’язувати задачі. Але важко вчити математику на онлайні, бо світло часто вимикали. А іноді погано чути чи не видно вчителя. А тут я можу підняти руку, вчителька підійде до мене й допоможе. І тут я закріплюю знання”.
Другий улюблений предмет Альони – це українська література. Вона напам’ять знає вірші Тараса Шевченка та переповідає українські казки. Тож після уроку з надолуження освітніх втрат одразу біжить у бібліотеку, щоб вибрати собі нову книжку.
У прифронтовому регіоні в дітей мало можливостей для літнього відпочинку. Тому навіть на канікулах школа є місцем для спілкування й соціалізації для них.
“Я дуже хотіла б поїхати в аквапарк у Запоріжжі, але там можуть бути обстріли, тому страшно. Влітку я весь час дома. В мене є кілька котів та собак. А ще в нас є корови, і я допомагаю мамі. Кожного ранку я на велосипеді відвожу сусідам шість літрів молока. І ще їжджу сюди”.
Тиждень – весело, тиждень – сумно
У восьмому класі Вероніка була старостою. Тоді навчання відбувалося онлайн, і дівчина кожного дня вела журнал відвідування. “Десь 10 людей кожного разу не включалися. Десять учнів могли не вийти. Навіть не завжди вчителі включалися, бо були обстріли й не було зв’язку”, – згадує 15-річна школярка. Вероніка переїхала в Петропіль із Донецької області. Її рідне місто опинилося на лінії фронту, тому родина дівчинки ухвалила рішення шукати безпечніший регіон. За два роки повномасштабної війни Вероніка встигла повчитися і на онлайні, і у змішаному форматі.
“На онлайні дуже складно: немає живого спілкування, шкільних приколів, тусовок на перерві, жартів. Потім була змішана форма навчання, і я навіть боялася вперше виходити до дошки, бо забула, як це”
Як і Альона, Вероніка тільки завдяки виходу на змішану форму навчання познайомилася та подружилася з однокласниками, яких до цього бачила тільки на екрані гаджета. І тепер сумує, коли не потрібно йти до школи.
“Тиждень тобі весело-весело, а потім цілий тиждень сидиш удома, не бачиш нікого, і знову стає тривожно. Плюс на онлайні в мене дуже погіршився зір. Стало трошки краще, коли з’явився ноутбук, але все одно важко”
Вероніка
Ноутбук школярка отримала в межах програми ЮНІСЕФ, що впроваджується у співпраці з Міністерством освіти і науки України. Петропільський ліцей уже кілька років бере участь у різних програмах від ЮНІСЕФ.
“Ми готуємося до першого вересня. Для нас це найбільше свято. Тому ми готуємо школу, готуємо навчальні програми, щоб дітям було радісно та безпечно вчитися в новому році”, – говорить Лариса Суткова.
Відвідуючи школу на канікулах, маленька Альона бачить усі приготування, і це викликає в неї радісне передчуття початку нових пригод: “Я хочу в новому році постійно вчитися у школі. Адже, якщо пропустити хоч один день, це може бути той день, коли станеться щось цікаве та смішне”.
© UNICEF
У 2023 році ЮНІСЕФ допоміг майже 1,5 мільйонам найуразливіших дітей в Україні отримати доступ до формальної та неформальної освіти. Цього року таку підтримку вже отримали понад 500 тисяч дітей.
Для подолання освітніх втрат ЮНІСЕФ із партнерами вже провели заняття для понад 35 тисяч школярів завдяки фінансуванню Європейського Союзу, Глобального партнерства в галузі освіти (GPE), урядів Люксембургу, Німеччини, Норвегії та Японії.
Щоб забезпечити безперервність навчання для кожної дитини, ЮНІСЕФ облаштовує укриття в дитячих садках і школах, надає ноутбуки, планшети, навчальні матеріали для вчителів та учнів.
Завдяки фінансовій підтримці Європейського Союзу ЮНІСЕФ уже відновив укриття в 143 школах і дитячих садках, забезпечивши безпечніше середовище для понад 45 000 дітей в Україні. Ще 26 укриттів відновлюють завдяки підтримці ЄС, урядів Норвегії та Франції.
Там, де очне навчання було неможливим через близькість до фронту чи відсутність у школі укриття, ЮНІСЕФ передав понад 87 тисяч ноутбуків та планшетів, закуплених коштом Європейського Союзу, урядів Республіки Корея та Японії, за підтримки Глобального партнерства заради освіти (GPE), а також за фінансової підтримки національних комітетів ЮНІСЕФ та в межах ініціативи “Технології для біженців” від Breakthrough Prize Foundation.