«Молодіжна гарантія запускається, зараз іде підготовчий етап, вже є напрацювання. Ми як програма ЄС співпрацюємо в цьому з Міністерством молоді та спорту України», – каже Євгенія.

«Нашу модель ми розробляємо спільно з колегами освіти та Міжнародною організації праці», – розповів заступник міністра молоді і спорту України Андрій Чесноков.

«Можливо, віковий поріг для Молодіжної гарантії встановимо до 35 років. Але сьогодні бачимо, що допомоги все ж насамперед потребують молоді люди, які з різних причин не навчаються, хочуть працювати».

«Маємо насамперед розуміти, хто перед нами знаходиться. Не існує такого, що для всіх одна пропозиція. Можливо, ви отримали вже освіту, але вас до цього примусили батьки і ви не хочете цього робити, а хотіли би займатися чимось іншим, – каже Євгенія Петрівська про специфіку роботи з молоддю в межах «Молодіжної гарантії». – Або ви отримали неякісну освіту і хочете перепідготовку, підвищення кваліфікації. Йдеться про індивідуальний план дій. І тут в різний спосіб і за допомогою консультантів, систем, зокрема штучного інтелекту, буде прораховуватися, до чого людина здібна та справді тягнеться».

«Молодіжна гарантія в Україні буде особливою тим, що більшість NEET-молоді складатимуть саме молоді ветерани», – прогнозує Євгенія Петрівська.

«Ми надаємо послуги, які для більшості людей є звичайною рутиною, але для наших підопічних – новою якістю життя. Це прибирання, покупки в магазинах, супровід та представництво інтересів, організація дозвілля, побутова допомога, перукарські послуги, – розповідає Наталія Логунова, керівниця проєкту. – Можна отримати також психологічні консультації, для паліативних осіб в Новій Ушиці працює масажист-реабілітолог. Є послуги з покосу трави, орання земельної ділянки, рубання дров».

«Мабуть, більше я потребувала психологічної допомоги та підтримки. Мама не може розмовляти, але слухала. Різні пазли складала. Було цікаво», – каже Ганна Генріхівна.

«Попит на наші послуги невпинно зростає, адже допомагаємо людям відчути турботу й підтримку там, де вони цього найбільше потребують, – розповідає Наталія Логунова. – Якщо на початку проєкту ми шукали бенефіціарів, то сьогодні інформацію про нашу діяльність мешканці сіл передають самі через друзів, родичів, сусідів».

«Усі задоволені та вдячні. У багатьох громадах немає перукарень, а в місті дорого, ще й добиратися часом складно. Особливо пенсіонерам та людям з інвалідністю важко, – розповідає Ганна.

«Прибираю, за потреби перу білизну. В мене є така сім›я, де двоє людей лежачі, то мені треба їх нагодувати, виміряти тиск, – розповідає Наталія про свою роботу. – В іншій родині чоловік з дитинства лежачий, і в нього є батько, якому вже 80 років. Приходжу до них, допомагаю в прибиранні, готую, роблю покупки на ринку, в аптеках. Для таких людей це велика допомога».

«Я відчуваю, що роблю добру справу, коли допомагаю людям, які дуже потребують цього. Вони стають спокійні та впевнені від того, що про них піклуються, – каже Наталія Черноволова.

«Основна ідея навчальної соціальної квартири – розвиток, набуття чи відновлення навичок самостійного життя й підготовка людини до життя у суспільстві, – пояснює Маріанна Онуфрик, голова ГО «Соціальна синергія». – Це своєрідний тренувальний майданчик, де можна отримати необхідні для цього навички. Люди, які не набули або втратили навички самостійного проживання – наприклад, випускники закладів інституційного догляду або люди з інвалідністю – тимчасово проживають у спеціальному будинку чи квартирі під опікою асистентів».

«Послуга підтриманого проживання – одна з ключових в реформі деінституціалізації. Основний фокус – дати можливість людині жити у своїй громаді, зі своїми близькими й рідними, маючи доступ до освіти та медпослуг. Які б не були особливості здоров’я, в людини має бути можливість працювати, реалізовуватися, – каже Уляна Токарєва заступниця міністерки соціальної політики України.

«Такі соціальні послуги потрібні не лише їх отримувачам, а й приносять видиму користь для громади, – каже Маріанна Онуфрик. – Це зменшення навантаження на бюджет, також поява нових платників податків: люди, які навчилися самостійності, можуть працевлаштуватися та сплачувати податки. Ну й розвиток місцевого бізнесу, адже нові мешканці громади стають споживачами місцевих послуг та товарів».

«Було корисно дізнатися про взаємодію між бізнесом та громадським сектором з метою розвитку та промоції мікрорегіону Прекмур’я, – ділиться враженнями Богдан Келічавий. – Там намагаються шукати можливості інвестувати в невеликі приватні ініціативи з виробництва тих чи інших продуктів, брендувати їх, пропонувати ринку. Цікаво було подивитися, як вони мислять».

«Організації там займаються залученням європейських грантів уже 20-30 років. Видно, що вижили сильніші, і в них цікаво черпати досвід. В Україні дуже багато різних нових ініціатив, стартапів, зокрема і в сфері розвитку громад. Але не завжди їх діяльність підкріплена сталим ефектом. Часом незрозуміло, чим закінчиться той чи інший проєкт, чи буде організація існувати далі», – міркує Богдан.

«Суть «Мостів довіри» полягає в переході від початкових знайомств та обміну інформацією, визначення потенціалу співпраці – і до власне активної співпраці. Такий підхід зміцнює місцеве управління, сприяє сталому соціально-економічному розвитку, – каже Андрей Горват, заступник директора програми «U–LEAD з Європою».

Партнерство в межах ініціативи – це стосунки, які надають можливості для досягнення результатів, що виходять за межі тих, яких муніципалітет міг би досягти самостійно. Тому успішне партнерство – це і безпрограшна, і довгострокова гра».

«Існує значний інтерес до поглиблення співробітництва у плануванні, розробці та підготовці спільних проектів стосовно житла, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, психосоціальної підтримки тощо,, – каже Андрей Горват. – А також створення економічних можливостей і покращення працевлаштування для громадян, тим самим підвищуючи орієнтацію муніципального партнерства на результати в повоєнному контексті».

«Це кімната саме для батьків і дітей, а не лише мам. Там є відгороджена зона, де можна здійснювати грудне вигодовування, але решта кімнати – загального користування, – каже операційна менеджерка «Фронтери» Анна Єкименко-Поліщук. – Водночас ми розуміємо, що багато чоловіків мобілізовані, а це робить жінок з дітьми ще більше соціально ізольованими. І дуже часто про них не думають в контексті доступності».

« «Коли оголосили конкурс, ми відразу вирішили подавати саме цей проєкт», – розповідає Анна. – Щомісяця у бібліотеці відбувається близько 30 заходів. Проаналізувавши аудиторію з’ясували, що 67 % відвідувачів – жінки, а 45 % – жінки з дітьми. Тому потреба у відповідному просторі чимала. Цей проєкт не тільки підсилив нашу команду чи спроможності бібліотеки, а загалом підсвітив тему доступності для культурного сектора Луцька».

«У проєкті не просто ростеш як керівник, – каже пані Інна про навчання, – розповідає каже пані Інна про навчання. – Тут ще й лікуєшся від туги за рідними містами, розумієш, як багато ще можна зробити».

«Участь в проєкті вже дала потужний поштовх покращенню ефективності виробництва та діджиталізації. Прикладні техніки з LEAN Manufacturing (КАНБАН дошки) вже в роботі на виробництві, – розповідає керівниця ТОВ «Ванга Рагз» Лариса Боден. – Презентації з діджиталізації та нові додатки зі штучного інтелекту вже допомогли нашим менеджерам в перенесенні інформації за замовленнями у виробничі таблиці та систематизації процесів. Тепер ми можемо перейти до розробки програми мотивації співробітників».

«У проєкті задіяно удвічі більше учасниць, ніж планували. Це означає, що вплив його буде удвічі потужнішим, – каже керівниця проєкту, директорка Центру якості Ольга Трофимова. – Кожен наш робочий день розпочинається і завершується обговоренням нового досвіду. Інформація з тренінгу за добу стає чиєюсь практикою, щодня тут багато цікавих людей та ідей».

«Питанням адмінпроцедури відведено значну частину в програмах фахових випробувань для майбутніх юристів, ― розповідає Ірина Бойко. – Це свідчить про те, що інститут адміністративної процедури в системі адміністративного права набув значення центрального та основоположного. Тож важливо, щоб викладачі юридичних закладів вищої освіти були «на одній хвилі» в питаннях її розуміння і тлумачення, і передавали студентам знання, засновані на уніфікованих підходах і баченнях.

«Вирішила стати учасником цього проєкту, адже це хороша можливість отримати нові знання від експертів, які брали участь у підготовці ЗАП, спілкувалися з іноземними партнерами та переймали їхній досвід здійснення публічного адміністрування та взаємодії з громадянським суспільством», – каже Євгенія Дуліба, професорка кафедри конституційного права та галузевих дисциплін Навчально-наукового інституту права Національного університету водного господарства та природокористування (Рівне).

«Ми розглянули концептуальні підходи ЗАП, актуальні питання та проблеми, а також перспективи впровадження адміністративних процедур в Україні. Опрацювали різні кейси для кращого розуміння того, як на практиці діють ті чи інші положення цього закону», – розповідає вона.

«Донесення якісного розуміння ЗАП до студентів зараз також є однією з ключових вимог при викладанні адміністративно-правових дисциплін, – каже Ольга Білова. – Завдяки участі в навчанні змогла значно розширити власне розуміння нового закону, обговорити практичні аспекти його імплементації, спірні питання застосування та перспективи вирішення наявних колізій. Відкрила для себе позитивні новели закону стосовно механізму відкликання адміністративних актів, які наразі чітко регулюють спірне питання, яке вирішувалася мною під час роботи суддею окружного адміністративного суду».