Тепла зима і пропозиції на ринку зрідженого газу допомогли країнам ЄС вийти з пастки залежності, яку Росія готувала десятиліттями і яка спрацювала з такими країнами, як Вірменія чи Білорусь.
Попри те, що імпорт російського газу впав за рік більш ніж удвічі – зі 140 млрд кубометрів до 60 млрд кубометрів у 2022-му (при загальному споживанні близько 400 млрд кубометрів), ЄС зміг не лише накопичити достатньо газу у сховищах, але й організувати своїх споживачів так, що вони максимально скоротили споживання.
Німеччина задекларувала, що перестала купувати російське вугілля, нафту і газ. Італійська Edison заявила, що з 31 грудня перестала купувати газ у Росії. Велика Британія відмовилась і від російського зрідженого газу.
Зрештою, “Газпром” визнав, що експорт газу впав минулого року майже удвічі – з 185,1 млрд кубометрів у 2021 році до 100,9 млрд кубометрів у 2022 році.
Прийняте ЄС ще навесні рішення про скорочення споживання російського газу послідовно виконується – що є яскравим прикладом того, що навіть попри всю різнобарвність свого складу Європейський Союз здатний діяти спільно і досягати складних цілей.
Втім, говорити про остаточну енергетичну перемогу ще зарано.
2023 рік може залишатися складним для європейських споживачів.
Високі ціни на газ можуть зберігатися ще тривалий період, попри падіння вартості газу на ринках у грудні 2022 – січні 2023-го.
Пояснення просте: реалізовуючи подальшу стратегію відмови від російського газу, країнам Євросоюзу усе ще буде складно знаходити альтернативу на міжнародних ринках, і це вимагатиме не лише додаткових коштів для пошуку міжнародних партнерів, але й складних рішень всередині ЄС.
За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства, якщо ЄС повністю відмовиться від газу з Росії в 2023 році, з урахуванням певних умов залишатиметься “непокритою” потреба у 57 млрд кубометрів, з яких 30 млрд кубометрів зрозуміло, як можна знайти, а 27 млрд кубометрів вимагатимуть додаткових зусиль від усіх споживачів ЄС – подальшого підвищення енергоефективності, використання відновлюваних джерел енергії, електрифікацію тепла.
Що це означає для України?
Що серед частини країн-членів ЄС і цього року зберігатимуться заклики політиків-популістів про необхідність збереження стратегічної співпраці з Росією і пошук компромісів заради отримання дешевших енергоносіїв.
Ймовірно, триватимуть спроби окремих країн і компаній шукати обхідні шляхи для імпорту російського газу. Навряд чи буде легкою адвокація рішення ЄС про те, що потрібно повністю відмовитись від російського газу, у тому числі скрапленого.
2023 рік може стати роком, який визначить: або Росія збереже мінімальну присутність в енергетичному секторі ЄС через лобізм і шантаж, або остаточно вилетить з європейського ринку енергоносіїв з мінімальними шансами туди повернутися.
Втім, навіть якщо РФ і вдасться зберегти мінімальну частку постачання газу в ЄС після 2023 року, вона все одно не зможе повернутись до старої формули “розділяй і володарюй”.
Країни ЄС реалізували задачу, яку ставив ще в рамках Енергетичного союзу колишній президент Європейської ради Дональд Туск – почати спільні закупівлі газу. Європейська комісія заснувала так звану Європейську енергетичну платформу, яка об’єднала європейський бізнес, у тому числі учасників ринку, для координації закупівель газу через спільні переговори.
У грудні 2022 року енергетичні міністри ЄС також погодили проєкт Регламенту ЄС про спільні закупівлі газу. Крім того, було прийняте рішення про так звані прайскепи (стелю ціни) на газ – вона буде застосована, якщо ціна на газ в Європі буде вищою за 180 євро за МВт/год протягом трьох днів підряд.
Для порівняння: у січні 2023 оптові ціни на газ на нідерландському TTF складали навколо 70 євро за МВт/год.
На противагу союзам постачальників енергоносіїв формується потужний союз покупців енергоносіїв, що безумовно зробить процеси купівлі-продажу газу складнішими, але й більш вигідними для країн-імпортерів газу.
Найімовірніше, Росія також не спостерігатиме мовчки за посиленням переговорних позицій ЄС.
У Кремлі й надалі шукатимуть можливості об’єднувати навколо себе постачальників та транспортерів газу в ЄС.
Уже зараз російське керівництво спільно з турецьким на найвищому рівні пишуть “дорожню карту” для формування газового хабу у Туреччині – його метою буде “обезличування” походження газу і продаж російського (та, ймовірно, іранського) газу в ЄС з іншими параметрами походження.
Однак вважати ці переговори серйозною проблемою поки зарано. За оцінкою турецької сторони, підготовка до газового хабу триватиме ще рік, тому її зміст ще може сильно змінитися, зважаючи на вибори в Туреччині і очікувану перемогу України в 2023 році.
Крім того, Туреччина не бачить себе партнером, який би віддано працював на інтереси Росії. Із нарощуванням власного видобутку і відкриттям терміналів зрідженого газу, до якого можуть мати доступ залежні від російського газу країни, Туреччина швидше стає конкурентом Росії, аніж однодумцем.
Окрім Туреччини, ситуативними союзниками РФ у газовій сфері можуть стати інші країни-постачальники газу – зокрема, у блокуванні рішення про прайскепи для ЄС.
Свою незгоду з такою ініціативою ЄС уже заявив Алжир, один із найбільших експортерів газу європейським споживачам.
Безумовно, Росія спробує скористатися корупційним скандалом навколо Європейського парламенту і Катару – реагуючи на звинувачення у хабарництві окремих посадовців Європарламенту, місія Катару в ЄС зробила заяву, що це матиме “негативний вплив на співпрацю у сфері регіональної та глобальної безпеки, як і дискусії щодо глобальної енергетики”. Звісно, росіяни зроблять усе, щоб цей конфлікт між обома сторонами тільки поглибився.
2023 рік на глобальному ринку газу можна буде назвати перехідним – у цей час формуватимуться не лише нові союзи, але й нові правила взаємодії між продавцями і покупцями газу.
Росія, ймовірно, буде все частіше погоджуватись на умови, які їй виставлятимуть партнери (Туреччина, Китай чи країни Азії), ніж диктувати власну політику.
Натомість на глобальний ринок сміливіше вийдуть постачальники газу з Африки і США.
Американсько-європейська газова торгівля стане ще одним кроком для більшого об’єднання західних країн і протистояння енергетичного шантажу, який вже застосовувався Росією і може застосовуватись іншими авторитарними країнами, багатими на природні ресурси.
Джерело:
Європейська правда
ФОТО: AFP/EAST NEWS
Зріджений газ має замінити Європі російський.
На фото – прибуття плавучого блоку регазифікації до німецького порту Лубмін.
16 грудня 2022 року