Майндфулнес, робота з тілом та диханням – ці практики опановували учасники ретриту “ТІЛО. РЕСУРС. БАЛАНС”. Він проходив з 13 по 19 червня у затишній резиденції, розташованій у Карпатах. Більшість учасників є психологами, волонтерами, громадськими діячами, що залучені у проєкти з учасниками бойових дій та самі потребують психологічного перезавантаження. Тренінг проводили тренери Центру АХАЛАР – Вікторія Солоніцина, Юрій Трохименко, Юрій Усович.
Хто такі “хелпери” та як їм допомогти
Військова кореспондентка Антоніна Карташева з початку повномасштабної агресії не була у відпустці. Психологічно виснажлива робота змусила дівчину заповнити конкурсну заявку на участь у ретриті “ТІЛО. РЕСУРС. БАЛАНС”. У підсумку вона стала однією з учасниць психологічного перезавантаження у мальовничих Карпатах.
“У повсякденному житті я бігла-бігла, гналася, і тепер більше усвідомлення з’явилось, чому я це роблю. Виникло багато питань, що я буду робити після ретриту. Чи хочу я працювати так, як працюю зараз, чи хочу щось змінити. Я наче повернулася до стану, який у мене був перед війною. Це великий плюс”, – говорить кореспондентка.
Антоніна підпадає під категорію “хелперів” (помічників) – людей, які допомагають іншим та потребують перезавантаження.
Тренінг для помічників проводять тренери АХАЛАР – центру гуманістичних технологій. Він розробляє та реалізовує програму, яка дозволяє людям змінити себе та ситуацію у своїх місцевих спільнотах. Його головна мета – сприяти формуванню гармонійного, стабільного та демократичного суспільства в Україні. АХАЛАР є співзасновником громадської спілки Освітній Дім прав людини в Чернігові.
Організація підтримує українців-“хелперів”, допомагаючи їм уникнути або подолати професійне вигоряння та продовжувати виконувати свою важливу роботу.
2022 рік змінив та змусив переосмислити пріоритет багатьох людей. Наприклад, працівники харківського театру зараз допомагають евакуйовувати людей у гарячих точках під сильним вогнем супротивника. Отже, попит на психологічну підтримку різко зріс.
“Після початку війни було до 250 охочих на 16 місць ретриту. Ми розширили перелік категорій. Почали брати правозахисників, “хелперів” – це люди, які працюють або з переселенцями, або з військовими. Наша думка була така: вони допомагають, але мало хто допомагає їм. І ми бачили в цьому свою місію в тому, аби стати помічниками для таких людей”, – говорить Вікторія Солоніцина, координаторка програми та співзасновниця центру АХАЛАР.
У 2022 році АХАЛАР отримав грант для інституційної підтримки від Фонду домів прав людини в рамках проєкту STRONG Civil Society, який реалізовувався за фінансової підтримки Європейського Союзу.
У квітні 2023 року АХАЛАР оголосив про початок нового етапу проєкту підтримки помічників “Працювати не виснажуючись – посилення стійкості та ефективності українського громадянського суспільства”. Новий етап включав декілька заходів. Серед них і ретрит “ТІЛО. РЕСУРС. БАЛАНС”. Він відбувся у червні в селищі Славське Львівської області.
У травні-вересні цього року проходять психологічні консультації для представників громадянського суспільства та членів їхніх сімей. А також онлайн-курс “Абетка саморегуляції, який складається з двох модулів: “Практики усвідомленості для представників громадянського суспільства, які постраждали від війни” та “Дихальні техніки для підвищення стресостійкості та запобігання емоційному вигоранню”.
Цей проєкт підтримується в рамках регіонального проєкту ESU / програми «Стійкість», що надає можливості екстреної підтримки українському громадянському суспільству та незалежним ЗМІ після повномасштабного російського вторгнення. ESU фінансується Європейським Союзом та реалізується Фондом домів прав людини у консорціумі громадських організацій на чолі з ERIM.
Зокрема, минулого року АХАЛАР робив ретрит для сімей загиблих.
“Нас про це попросила Вінницька мерія. І так, ми зрозуміли, що ці ретрити насправді дають багато ресурсу людині. Ми вважаємо, що травма – це не сама подія, це наше відношення, наша реакція. На своїх ретритах говоримо про цінності, щоб людина не втрачала сенси життя”, – говорить Вікторія Солоніцина.
Небезпека вигорання
Пані Олена – директорка інклюзивно-ресурсного центру для дітей з особливостями розвитку. Також надає психологічну допомогу військовим та їхніми родинами. На ретриті вона – асистентка тренера. Цьогорічну програму називає найемоційнішою, бо приїздять люди з непростими життєвими історіями.
Наразі тема ментального здоров’я в Україні не дуже розкрита, говорить Олена. Тому не кожен може визначити емоційне вигорання. Жінка додає: усі негативні емоції необхідно проговорювати, адже саме вони стають причиною пригніченого стану, який впливає на якість життя. І якщо молодше покоління вже починає розуміти важливість психологів, то старше часто соромиться звернутись за допомогою.
“Ми знаємо, що робити, коли болить голова. А коли ти виснажений, коли ти нічого не хочеш, ти втомлений, роздратований, тобі не хочеться рухатись далі, в тебе немає елементарного відчуття щастя і легкості – ми не знаємо, що робити. Ми це приглушуємо і йдемо далі, живемо на виснаженні. А такі ретрити дають можливість пізнати самого себе, повернутися до самого себе, послухати себе і допомогти”, – зауважує психологиня.
Олена наголошує, що наразі психологічна підтримка потрібна всім. Проте найбільшу увагу необхідно приділити військовим.
“Для них має бути грандіозна підтримка, мають бути створені всі умови, адже вони віддають життя, своє здоров’я. Вони багато чим жертвують, тому час нам їм жертвувати”, – зазначає пані Олена.
Робота з ресурсами
Кожен з учасників дізнавався про ретрит через інтернет та знайомих. Але не всі учасники до ретриту повною мірою усвідомлювали цінність запропонованих тренерами практик. До прикладу, журналістка Антоніна Каташева не була певна щодо дієвості практик, але швидко переконалась у зворотному.
“Я собі думала, що за дитячі правила? Навіщо я буду зараз 5 хвилин трясти руками? Але після практики з’явились інші відчуття! Я зрозуміла, що потрібно відпочивати від роботи. Повертаюсь до життя трохи. Я думала, що поїду іншою людиною, а насправді зловила себе на думці, що я стала такою, як була”, – говорить Антоніна Карташева.
Вирішила використати можливість відновлення й приватна психотерапевтка з Черкас Тетяна Колосова. За її словами, у зв’язку з воєнними діями тяжких випадків у її практиці стає все більше.
“Це тілесно орієнтований ретрит, і є таке явище як самодопомога. Тут тренери навчають якраз такому: дихальним елементам, певним тілесним вправам, орієнтаціям, на які потрібно звертати увагу, щоб фізичний та емоційний ресурси зберігались в цих умовах на більш довготривалий час. Цікава практика: ми приносили в зал сім запахів. Потім із зав’язаними очима їх впізнавали й підбирали для себе найкращі. Тут іде робота з ресурсами: які з них використовувати для відновлення, а які для збереження сил. Для мене це була забута нова тема, що можна просто зібрати в офісі улюблені запахи та за короткий час, за 5-7 хвилин відчути натхнення і відновлення”,– зазначає пані Тетяна.
Нагальність ініціативи під час воєнного стану
Програма адаптовується під потреби учасників безпосередньо під час ретриту. Це допомагає досягнути найбільшого ефекту. Завершують день символічним фінальним колом.
“Ми запропонували кожному учаснику принести щось цінне для нього, щось таке, що він поклав би в це коло і протягом ретриту воно там лежить. Цінністю можуть бути гроші, фотокартка, пам’ятна річ. Одна з учасниць сказала, що вона двічі переселенка, і вже до матеріального не прив’язується. Тому кладе у коло свої спогади. А хтось клав ключі від квартири у Луганську. Невідомо чи є ще ця квартира, але ключі – це символ зв’язку, є куди повернутися. І це дуже цікава річ, тому що вони через таку просту вправу проговорюють свої сенси”, – пояснює Вікторія Солоніцина.
Проводити ретрити будуть і надалі, говорять організатори. Головна місія – створити безпечне місце, де немає осуду, де людина почувається в безпеці. Тут переконані, що все пов’язано: тіло, емоції, душа. І тому учасникам пропонують долучитись до рухових вправ і танців. Адже саме так можна вивільнити базову емоцію радості.
Наразі є зацікавленість від партнерів з інших країн. Вони прохають поділитись досвідом роботи з переселенцями. А навчитись дійсно є чому – тренери АХАЛАР перейняли в американських фахівців систему специфічного дихання, за допомогою якого можна “зайти” в травму через тіло.
До проєкту на волонтерських засадах долучаються й іноземці. Зокрема ранкові динамічні медитації проводив американець колишній військовий Майкл. Наставниками також є й експерти-психологи з норвезької організації “Ментальне здоров’я та права людини інфо”, що входить до складу Дому прав людини Осло. Крім того, АХАЛАР надає індивідуальну підтримку учасникам ретриту й після його завершення.
Учасники розвивають емоційний і тілесний інтелект. Отримавши неповторний досвід, люди хочуть повернутись сюди наступного року, аби знову набратись душевних сил.
“У нас є учасниця, яка говорить, що приїздить сюди виплакатись і потім у неї все гаразд. Це так чи інакше відбувається, тому що в нас знімаються блоки, і в психіці, і в тілі. Кожен новий ретрит відкриває для учасників нові знання. Ти повертаєшся іншою людиною, кожен раз з новим досвідом, з новим сприйняттям світу”, – завершує Юрій Трохименко.
Авторка: Євгенія Павлова
Стаття опублікована українською мовою на Susidy.City