«Там зі мною будуть навчатися друзі!»
9-річний Архип цього року йде до четвертого класу. Він живе у Первомайському — невеликому місті за 90 кілометрів від Харкова. Хлопчик показує щоденник, зошити та канцелярію, які його родина придбала до нового навчального року. Серед обновок — спортивний костюм, дарма що понад два роки він займається фізкультурою у своїй кімнаті: урок проводиться онлайн, як і решта шкільних занять.
Загалом за все своє шкільне життя Архип відвідував школу близько чотирьох місяців: у першому класі завадив карантин через пандемію COVID-19, а 2022 року почалася війна, тож навчання з безпекових причин стало дистанційним.
«Коли я вчився у ліцеї, мій день був веселим, я повертався додому в гарному настрої. Я там знайшов друзів, із якими багато спілкувався. Тоді моїми улюбленими предметами стали математика, українська мова та фізкультура. В нашому ліцеї великий спортзал, там було добре ганяти м’яча», — згадує Архип.
«Було сумно, що я більше не можу відвідувати школу. Мама пояснила, що це через війну»
Хлопчик говорить, що до занять удома вже звик: батьки під’єднали до ноутбука великий монітор, щоб Архипу було комфортніше вчитися. Минулого навчального року він щодня мав п’ять уроків, однак коли навесні через обстріли в місті почали часто вимикати світло, зникла можливість займатися навіть дистанційно. Мама Архипа дзвонила вчительці, коли був зв’язок, брала для сина завдання та стежила, щоб він їх виконував.
Цього літа Архип відвідує заняття з надолуження освітніх втрат від ЮНІСЕФ. Хлопчик мріє стати поліціянтом, як і його тато, а для цього, каже, треба добре вчитися та багато знати, тому не засмучується через додаткові заняття під час канікул. В освітньому центрі з ним та його однокласниками займаються математикою та українською мовою, а також проводять творчі заняття. Тут дітям допомагають сформувати комунікативні навички, особливо важливі для учнів молодших класів, які вчилися онлайн.
Поки Архип надолужує шкільну програму, у його навчальному закладі кипить робота — в підвалі-укритті облаштовують навчальні класи. Хлопчик каже, що його не бентежить відсутність вікон. «Там зі мною будуть навчатися друзі!» — захоплено говорить він.
Архип нетерпляче чекає того дня, коли новий спортивний костюм йому знадобиться саме для занять у стінах ліцею, а не вдома. А також мріє, що війна скінчиться і його молодша сестра, якій зараз чотири роки, у свій перший клас піде саме до ліцею, а від уроків її не відриватимуть сигнали повітряної тривоги чи вибухи.
«Я не пам’ятаю, де який кабінет у школі»
За 50 кілометрів від Первомайського розташоване селище Панютине, де живе 11-річна шестикласниця Злата. Неподалік її дому в руїнах стоїть школа, знищена у вересні 2022 року внаслідок ракетного удару. В цьому закладі до війни вчилися пів тисячі дітей. Златі пощастило: її ліцей цілий, і в ньому ремонтують укриття, щоб діти змогли відвідувати частину уроків очно.
«Я дуже цього чекаю. Мені до школи недалеко — хвилин п’ять пішки. Я вчуся онлайн з третього класу й дуже сумую за ліцеєм. Я навіть не пам’ятаю, де який кабінет», — говорить дівчинка.
«Коли нам дозволять повноцінно вчитися в ліцеї, думаю, доведеться відкривати його для себе заново».
Злата — відмінниця. За її словами, найважче в дистанційній освіті — не втрачати мотивацію та цікавість до нових знань: щоденне сидіння за комп’ютером стає рутиною.
«Спочатку вчитися дистанційно було неприємно, від постійного сидіння за комп’ютером чи телефоном втомлювалися очі. Зараз я звикла, але часом від навчання мене відволікають молодший братик та мама. Мама працює вчителькою фізкультури і також проводить уроки дистанційно. Часом під час свого уроку я чую, як вона проводить свій», — розповідає Злата.
Попри те що фізкультуру викладає її мама, дівчинка цей предмет не любить: у кімнаті замало місця для виконання вправ, які потребують простору спортзали.
Дистанційно, зізнається Злата, важко даються українська мова та зарубіжна література. Але вона не здається та намагається вчитися ще наполегливіше. Дівчинка вірить, що знання, які отримує в ліцеї, в майбутньому допоможуть їй стати рятувальницею чи психологинею: від мрії стати кондитером Злата відмовилася, вирішивши, що у складні часи важливіше допомагати людям у біді.
Цього літа Злата також відвідує заняття з надолуження освітніх втрат від ЮНІСЕФ.
«Хочу повернутися за парту і щоб зруйновані школи відбудували. Не ходити до школи сумно», — каже шестикласниця.
У 2023 році ЮНІСЕФ надав підтримку майже 1,3 мільйона дітей у доступі до формальної та неформальної освіти. Цього року понад 361 000 дітей уже отримали таку допомогу. Зокрема, понад 35 000 школярів відвідали заняття з надолуження освітніх втрат, проведені ЮНІСЕФ та партнерами завдяки фінансуванню Європейського Союзу, Глобального партнерства в галузі освіти (GPE), урядів Люксембургу, Німеччини, Норвегії та Японії.
Примітка:
На 22 серпня рішення про дозвіл на офлайн-навчання у школах Харківщини офіційно не ухвалене, його мають ухвалити на раді оборони області, яка відбудеться, ймовірно, наступного тижня.
У школах, у яких вчаться наші герої, НЕМАЄ захисних споруд, лише найпростіші укриття, де обладнали чи досі працюють над обладнанням класів. Раніше у ДСНС казали, що це не підходить, бо має бути саме захисна споруда.