Skip to main content

Почати з нуля двічі: як підприємці з Луганщини релокували швейний бізнес в Київ

20/07/2022

Олена Винокурова – з Сєвєродонецька. і війна руйнує її життя і плани вже вдруге. П’ять років тому, коли заснували з чоловіком свій бізнес, розпочинали все самі з двома машинками для шиття та великим бажанням мати власну справу. Тепер, через російську агресію, вони знову фактично повернулися до того самого. Єдина велика різниця – досвід і навички, які здобули за цей час і які ніхто не може в них забрати.

Навчитися шити самостійно

У 2014-му, після початку бойових дій на сході України, Олена з чоловіком та маленьким сином були змушені виїхати з міста. Але в 2017-му вирішили повернутися й перекваліфікувалися з банківських працівників на приватних підприємців. «Зрозуміли, що в Сєвєродонецьку немає швейних підприємств, які б відшивали тенти, палатки, намети. Ми зайняли цю нішу. Було важко розпочинати, бо ані я, ані чоловік не були пов’язані зі швейним бізнесом. Продавати ми вміли, а виготовляти вчилися самостійно з нуля», – розповідає Олена. Шили й чохли для парків атракціонів та накриття для військової техніки. Брали переважно специфічні індивідуальні замовлення, бо на цьому ринку майже не було конкуренції. Далі почали розширювати виробництво. Збільшили штат із шести до двадцяти працівників і почали відшивати ще й одяг для брендів. А потім вже заснували власну торговельну марку «MK&K» і створювали одяг для всієї родини. Із заснуванням власного бренду виникла потреба в новому обладнанні. Тоді Олена подала заявку на грант від EU4Business в межах програми з підтримки підприємців сходу України, що реалізує Програма розвитку ООН в Україні (ПРООН). Отримали близько 190 тисяч гривень. На ці кошти придбали спеціальне програмне забезпечення для конструювання лекал та пристрій для їхнього друку. Так у підприємців з’явилася можливість значно пришвидшити процес виробництва одягу на етапі моделювання. «Коли в нас не було програми, шлях від побудови лекала до пошиття взірця займав від двох тижнів до двох місяців. У нас в Луганській області не було обладнання для друку лекал, тому ми замовляли їх у конструктора в Харкові. Кожного разу, щоб зробити якісь правки, доводилося відправляти туди-сюди. Тепер весь процес моделювання у нас займає день. Ми все швидко робимо самі на місці», – каже Олена.

Мрія про власне виробництво, від якої «звільнили»

З новим обладнанням та налагодженим виробництвом Олена з чоловіком вирішили здійснити ще одну свою давню мрію – нарешті переїхати з орендованого цеху в свою власну простору будівлю. Взяли кредит у банку і на початку 2021 року придбали приміщення у Сєверодонецьку. «На 700 квадратних метрах ми об’єднали два цехи: із пошиття тентів і чохлів та виробництва одягу», – розповідає Олена. – «Ми так раділи, що нарешті ми це змогли. Тепер у нас є свій власний бізнес, де ми самі собі господарі». Нову будівлю зробили енергоощадною, встановили сонячні батареї, аби максимально знизити собівартість продукції. У грудні 2021 року остаточно завершили всі ремонтні роботи. А вже в лютому 2022-го змушені були все зупинити. Олена згадує: перші дні повномасштабної війни не хотіли вірити, що їх знову «прийшли визволяти». Дуже сподівалися, що російські війська не дійдуть до їхнього міста. Але обстріли житлових кварталів почалися майже одразу. Вони з родиною декілька тижнів жили у бомбосховищі, потім ухвалили рішення виїжджати. В нову омріяну будівлю цеху прилетіло два ворожі снаряди. «Нам надсилали фотографії. Дуже великі дірки в даху. Їх нікому зараз залатати, і це приміщення просто знищать погодні умови. Частину габаритного обладнання, яке ми не змогли вивезти, зараз мародерять. Сонячні батареї вже зрізали», – каже підприємиця. Зараз Олена з родиною переїхали до Києва. Вони знову намагаються налагодити виробництво, адже, крім грошей на життя, потрібні ще кошти на виплату кредиту за цех в Сєвєродонецьку. З чоловіком знову працюють тільки вдвох, але, каже, дуже рятує наявність обладнання. Завдяки програмному забезпеченню та апарату для друку лекал, які були придбані за грантом EU4Business, можуть моделювати самотужки. Поки виконують декілька довоєнних замовлень. Зокрема, шиють чохли для атомної електростанції. Але дуже потребують нових клієнтів. Аби фінансово мати можливість після перемоги повернутися додому і відбудувати там все, що в них намагаються забрати вже вдруге.