Діти – одна з найуразливіших соціальних груп у мирний, а тим паче у воєнний час. Вони постійно потребують підтримки. Діти з особливими освітніми потребами зіштовхуються зі ще більшими викликами. Багато з них вимушені були покинути рідну домівку, перебратися разом із батьками до нового місця й ділити простір з іншими сім’ями.
У самому серці міста Рівне розташований Центр розвитку дитини «Klein» (у перекладі з німецької «Klein» означає «маленький»). Він діє вже два роки при громадській організації «Світанкова зоря 777», яку заснувала Ольга Симончук у 2011 році.
«Мені завжди подобалася світанкова зоря – це початок усього. Однак, коли ми реєстрували організацію, назва вже була зайнята, тож ми вирішили додати кілька цифр, щоб залишити омріяну назву», – згадує Ольга Симончук.
У 2022 році «Світанкова зоря 777» отримала підтримку від проєкту EU4Dialogue, що фінансується Європейським Союзом та реалізується Програмою розвитку ООН. Мета проєкту – побудувати міцну основу для миру шляхом створення кращих соціально-економічних умов і безпечного середовища для постраждалих від війни громад.
«Завжди цікаво брати участь у нових проєктах. Таким чином більше людей дізнаються про нашу діяльність, і ми можемо допомагати іншим. Наш проєкт різноманітний: організовуємо чимало заходів, працюємо з фахівцями. Це приносить задоволення й результати», – каже Ольга.
У центрі працюють педагоги, логопеди і психологи, які займаються дітьми з різними формами аутизму, затримкою психологічного або мовленнєвого розвитку. Якщо у нормотипових дітей є бажання працювати з логопедом або відвідати танцювальні чи музичні заняття, вони приєднуються до групи.
«Важливо розуміти, що нормотипових дітей має бути більше в інклюзивній групі. Вони бачать, що в суспільстві є люди з інвалідністю, тому вже змалку вважають це нормою. Діти з особливими освітніми потребами тягнуться за нормотиповими однолітками й постійно вчаться в них», – підкреслює Ольга Симончук.
Марк Владимиров працює психологом у центрі «Klein» уже два роки. Він займається з дітьми з розладами поведінки, а також проводить сесії з арт-терапії.
«Я займаюся корекцією поведінки дітей із затримкою психічного розвитку, іноді йдеться про різні фобії. Найстаршому хлопчику 16 років, наймолодшій дівчинці – півтора року, в обох незначна затримка розвитку», – розповідає Марк.
Олена Яценко, фахівчиня з сенсорної інтеграції, приєдналася до центру в червні 2022 року. Вона разом із донькою переїхала з Білої Церкви після початку повномасштабного вторгнення. Спільно з колегами Олена провела понад 200 занять із сенсорно-моторної інтеграції для дітей.
«Спочатку ми жили в гуртожитку для внутрішньо переміщених осіб, де зустріли дуже привітних людей, які намагалися створити для нас комфортні умови. Ця привітність підкорила, тому ми залишилися в Рівному», – розповідає Олена. «Мені важливо працювати з дітками з інвалідністю, бо я впевнена, що можу їм допомогти. Я бачу дуже хороші результати: діти долають проблеми, з якими прийшли. Це надзвичайно серйозно, адже дитина, яка вчасно не отримає відповідної допомоги, не зможе адаптуватися в суспільстві».
У січні 2023 року до команди центру долучилася 20-річна Анна Корольчук, яка проводить групові музичні заняття. Найважливіший результат роботи у групах – соціалізація. Спочатку дитина адаптується до педагога, а трохи згодом приєднується до групи однолітків. Нормотипові діти також відвідують музичні заняття, щоб забезпечити інклюзію і навчити інших взаємодії між собою.
«Музика впливає на загальний психологічний стан дитини, на її емоції, почуття. Якщо в дитини гарний настрій – гарний настрій і в батьків», – підкреслює Анна.
«Дуже класно, коли бачиш результат. От сьогодні в мене була дівчинка, яка вже п’ять разів відвідувала групові заняття. Спершу вона не хотіла працювати, їй було важко адаптуватись. А сьогодні я побачила, як вона виконує кожну вправу, задіяна у процесі, намагається і докладає зусиль. Хоч і не все виходить, але дуже мотивує, коли в діток горять очі», – додає Олена Яценко.
З моменту заснування центру в команді також працює логопединя – 24-річна Ольга Мирончук, яка розповіла про нові виклики роботи з дітьми після початку повномасштабного вторгнення. Вона зазначила, що війна суттєво вплинула на розвиток мовлення, в дітей частіше виникають мовленнєві затримки. Переміщені діти схильні до тривожного стану: вони лякаються, коли грюкають двері, однак до звуків повітряної тривоги вже звикли.
«Коли до нас приходить нова дитина, з нею працює вся команда», – розповідає Ольга Мирончук, логопединя Центру розвитку здоров’я дитини «Klein».
«Мені важливо працювати з дітьми з інвалідністю, щоб вони могли зцілитися, щоб використовували мовлення в житті, щоб їх розуміли батьки та оточення», – каже Ольга. «Мені подобається комплексний підхід. Коли до нас приходить нова дитина, з нею працює і психолог, і логопед, і сенсорний терапевт – уся команда».
Крім цього, в центрі є психолог, який працює з батьками, щоб допомогти їм налагодити спілкування та сприяти розвитку дітей.
«Часом дивишся на дитину і розумієш, що починати треба з батьків. Якщо вони дослухаються до фахівця, спільна робота має успіх. Якщо батьки лінуються чи шкодують дитину й дозволяють їй робити все, що завгодно, це може спричинити проблеми», – підкреслює Ольга Симончук.
Ганна Романченко – мати 4-річного Данила, який має невелику затримку мовлення. Місяць проживши в рідному Краматорську після початку повномасштабного вторгнення, вони спершу шукали прихистку на Закарпатті, а потім, за порадами знайомих, переїхали до Рівного.
«Коли ми приїхали до гуртожитку в Рівному, відразу почали шукати місце, де можна позайматись із дитиною – спрацювало «сарафанне радіо». Раніше ми не знали про цей заклад, тут дуже гарні музичні й танцювальні заняття. Нам вдалося стати учасниками проєкту, тож певний час із моїм сином займалися безкоштовно. Дитина почала розвиватися, говорити», – розповідає Ганна.
Ольга Симончук наголошує, що діти, які не почуваються добре в новому житлі, можуть приходити з батьками до центру і вільний час проводити тут. Однак приміщення центру – не єдина локація, де Ольга з колегами організовує заходи й заняття. В межах проєкту було організувано три сеанси зоотерапії в Рівненському зоопарку для 110 дітей.
Окрім заходів та залучення фахівців, було закуплено нове обладнання для кабінетів та залів, зокрема батути, килимки, м’ячі, тренажери тощо.
Після початку повномасштабного вторгнення центр призупинив свою діяльність на три тижні. Однак, з ініціативи батьків, він відкрився одним із першим серед усіх організацій міста. Майже половина відвідувачів – діти ВПО, також є діти військовослужбовців і ті, що опинилися в складних життєвих обставинах. За словами батьків, центр створює усі умови для того, щоб їхні діти почувалися комфортно і невимушено. Деякі родини спеціально повернулися до Рівного, щоб продовжити займатися в цьому центрі.
«Кожна мама бореться за свою дитину до останнього», – каже Ольга Симончук.
«Це мій особистий досвід. Свого часу в мене не було підтримки, я навіть не знала, куди звернутися. Коли зустрічаєш таку ж маму, то розумієш, як можеш їй допомогти. Мені здається, що кожна мама бореться за свою дитину до останнього. Таке наше призначення – материнське», – із тремтінням у голосі ділиться Ольга.
Авторка: Маргарита Лубкова
Стаття опублікована на вебсайті ПРООН в Україні