24 лютого 2022 року адвокат Сергій Заєць та його сім’я вдруге стали внутрішньо переміщеними особами (ВПО) через повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Заєць родом із Криму. Він разом із родиною покинув свій дім після початку російської окупації півострова у 2014 році. Сім’я жила в Ірпіні, та через російську агресію знову була змушена втікати – тепер на захід України.
В цьому інтервʼю, Заєць розповів про свою боротьбу за права українських політв’язнів, які перебуваються у російському ув’язненні, та реалії життя й роботи під час війни.
Після вимушеного переміщення з Севастополя у 2014 році Заєць із дружиною вирішили жити в Ірпені, неподалік від Києва, вважаючи, що це безпечне місце для сім’ї: «Ми думали, що це місце, куди Росія не зможе дістатися».
Але повномасштабне російське вторгнення вдруге змусило Зайця та його родину покинути домівку.
«Багато людей на початку повномасштабного вторгнення намагалися втекти з Києва в такі місця, як Ірпінь і Буча, вважаючи, що там буде набагато безпечніше».
«Але як тільки ми побачили російські літаки, що пролетіли низько над нашим домом і приземлилися в аеропорту Гостомель, ми прийняли рішення виїхати того ж дня».
Заєць разом із батьком, дружиною та двома дітьми провів у дорозі до Львова чотири дні. Вони там зупинилися й живуть донині.
Незважаючи на важкі бої в Ірпені, їхній дім уцілів з «вибитими вікнами та дірою в даху, що непогано порівняно із загальним масштабом руйнувань у місті».
Після переміщення з Криму у 2014 році Сергій Заєць змінив свою професійну спрямованість, ставши адвокатом прав людини, експертом та викладачем з прав людини. Відтоді він представляв інтереси кримських політв’язнів у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ), а зараз працює над справ, пов’язаних з окупацією та повномасштабним вторгненням Росії в Україну.
Заєць також є національним експертом навчальних програм з прав людини Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ, організація-член Освітнього дому прав людини в Чернігові) та Ради Європи. Він – співавтор нещодавно опублікованого посібника для української влади щодо застосування Європейської конвенції з прав людини під час надзвичайної ситуації.
Заєць займається різними порушеннями прав людини, але зосереджується насамперед на тих, що повʼязані з незаконною окупацією Криму.
Він продовжує працювати попри обстріли та відключення електроенергії. В січні 2023 року Заєць подавав апеляційну скаргу до ЄСПЛ у справі кримської політичної бранки, громадянської журналістки та правозахисниці Ірини Данилович.
«Того дня був масовий обстріл і зникла електрика, тому я не міг роздрукувати останні кілька сторінок заяви до ЄСПЛ… Мені довелося писати ці сторінки разом з поясненням до ЄСПЛ від руки – це був єдиний спосіб вкластися в термін подачі».
Згодом Дім прав людини Крим придбав адвокату зарядну станцію , щоб він міг продовжувати працювати в умовах відключення електроенергії. Це стало можливим завдяки Проекту ESU / Програма «Стійкість», що фінансується Європейським Союзом.
Робота правозахисників є важливою для висвітлення подій у тимчасово окупованому Криму.
«Я відчуваю, що тема Криму повернулася до порядку денного», – каже Заєць. «Але за всіма кривавими подіями, на тлі постійних смертей і руйнувань війни можна забути про кримчанина, якого утримують у російській в’язниці».
«Росія діє шляхом постійної ескалації: окупація Криму, війна на Донбасі, а потім повномасштабне вторгнення. Додайте до цього сирійську кризу – коли Росія бомбардувала сирійські міста, спричинивши величезну кількість біженців у Європі. Це все ескалація. І виходить, що кожна наступна подія відсуває попередню на другий план».
Одна зі стратегічних справ Заєця в ЄСПЛ пов’язана з масовим переміщенням населення, спричиненим незаконною окупацією Криму й повномасштабним вторгненням. Над цією справою Заєць співпрацює з Європейським центром адвокації з прав людини та Інститутом розвитку регіональної преси.
Заєць каже, що справу довелося будувати з нуля через відсутність міжнародної практики: існують лише напівофіційні коментарі до Керівних принципів з питань внутрішнього переміщення, в яких поверхнево згадується про потенційну відповідальність третьої сторони (в даному випадку – Росії).
«Стратегічні кейси будуються шляхом порівняння менш очевидних порушень з більш очевидними. У випадку Криму потрібно надати складну аргументацію щодо зв’язку між окупацією та масовим переміщенням людей, а також відмінністю від економічної міграції».
«Ця справа виникла з інтуїтивного та сильного відчуття, що так не має бути … Я подав заявку у вересні 2014 року – від свого імені», – сказав Заєць.
«Таких [кримських] справ [в ЄСПЛ] зараз близько десяти. Заявники абсолютно різні – від успішних нотаріусів, змушених припинити звичну практику та тікати, і звичайних людей, які до анексії не мали ні сильної політичної позиції, ні навіть проукраїнських настроїв, до тих, хто постраждав від політичних переслідувань».
Заєць зазначив, що проблема стала більш очевидною в контексті подвійного переміщення через повномасштабне вторгнення.
«Також були випадки потрійного переміщення – наприклад, люди, які виїхали з Чечні, отримали українське громадянство й оселились у Криму, але після 2014 року знову мусили переїхати, а потім те ж саме сталося через повномасштабне вторгнення й обстріли. Якщо зібрати все разом, стає зрозуміло. Відповідальність за це повинна понести Росія».
Заєць разом з УГСПЛ також працював над справою кримських дітей, які жили в дитячих будинках і отримали російське громадянство після окупації у 2014 році, а потім були віддані на усиновлення громадянами Росії. «Ми навряд чи зможемо допомогти цим дітям, але говорити про це важливо. Ця справа знаходиться на межі геноциду з точки зору міжнародного кримінального права. Раніше на це не звертали уваги, але проблема стала масовою після початку повномасштабного вторгнення, коли дітей просто вивозили автобусами… ЄСПЛ [відмовив у застосуванні тимчасових заходів, але] видав прес-реліз, що підкреслює важливість справи, таке трапляється нечасто».
«Зараз з Росією немає ніяких відносин і не існує міжнародних механізмів для впливу на ситуацію у Криму. Але якщо ми нічого не робитимемо, нічого не зміниться. Ми маємо вивести Крим із тіні. Навіть Столітня війна колись закінчилася. І ця війна закінчиться. Ми маємо впевнитися у запобіганні таких порушень у майбутньому».
Заєць каже, що коли він спілкується зпотерпілими та їхніми родичами, він попереджає, що ці судові справи не матимуть суттєвого впливу на їхню безпосередню ситуацію, «але це потрібно робити – мінімальний ефект, який ми отримуємо, це те, що про людину не забувають. Це може демотивувати, але я знаю й бачу, куди ми рухаємось», – каже він.
За даними Кримської правозахисної групи (організація спілки Дім прав людини Крим), станом на 29 вересня 2023 року відомо про як мінімум 204 кримських політв’язнів. Це число включає 154 правозахисників, журналістів і звичайних громадян, а також 50 підтверджених випадків, викрадення та вивезення українських громадян з окупованих територій Херсонщини та Запоріжжя до Криму, або до Криму і потім до Росії.
Серед пріоритетних справ Заєця в ЄСПЛ цього року є справи підтримані КримSOS – повʼязані знезаконним затриманням правозахисниці Ірини Данилович та активіста Олексія Кисельова. Заєць також представляє громадянського журналіста Амета Сулейманова в Комітеті ООН проти тортур.
Ірина Данилович – кримська правозахисниця, медсестра і громадянська журналістка, яка висвітлювала проблеми системи охорони здоров’я у Криму та виступала за права медичних працівників. У квітні 2022 року її заарештували, а у грудні засудили до семи років позбавлення волі та штрафу за «незаконне придбання, передачу, збут, зберігання, перевезення, пересилання або носіння вибухових речовин чи вибухових пристроїв».
Олексій Кисельов – херсонський активіст, співзасновник ГО «Переселенець-SOS». За словами родичів та адвокатів, його викрали в Генічеську Херсонської області та перевезли до Криму.
Амет Сулейманов – громадянський журналіст «Кримської солідарності». Він повідомляв про обшуки та затримання кримських татар від початку окупації Криму у 2014 році.
За останні три місяці Данилович, Кисельов та Сулейманов були незаконно етапована на територію Росії.
Заєць каже, що більшість постраждалих готові боротися, хоча розуміють, що можуть від цього нічого не отримати, а, можливо, і втратити все. Але вони хочуть хоча б мати справу в Європейському суді з прав людини, щоб вона не загубилася.
Говорячи про політичні переслідування, Заєць виділяє два виклики, з якими стикаються представники захисту: «По-перше – щоб ти не робив, це не спрацює. Російські судові органи не реагують на юридичні аргументи. По-друге – атмосфера страху та демотивації серед адвокатів».
Заєць каже, що його підхід полягає в тому, що все, що може потенційно допомогти переслідуваним, має бути зроблено.
«Моя позиція полягає в тому, що ті українці, що утримуються Росією та які звернулися до міжнародних органів, мають більше шансів вирватися, ніж ті, про кого нічого невідомо».
Проект ESU / Програма «Стійкість» реалізується Фондом домів прав людини у консорціумі громадських організацій на чолі з ERIM, у партнерстві з Фондом «Східна Європа», Домом прав людини у Тбілісі, Білоруським домом прав людини імені Бориса Звозскова та Чорноморським фондом регіонального співробітництва за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Оригінальна стаття опублікована Фондом домів прав людини