24 лютого 2022 року життя українців змінилося назавжди. Мільйони людей вирушили на захід країни, шукаючи прихистку. Місцеві громади зіштовхнулися з небаченим досі соціальним навантаженням, адже всім цим людям потрібно було забезпечити бодай базові умови для життя. Багато хто втратив геть усе і їхав у цілковиту невідомість. Подолати цю надзвичайно складну для країни соціальну ситуацію здебільшого допомогли громадські організації, які брали на себе забезпечення внутрішньо переміщених осіб (ВПО) житлом та речами першої необхідності.
Цією статтею ми розпочинаємо серію матеріалів про українські громадські організації, які завдяки фінансуванню ЄС та ПРООН у межах проєкту EU4Dialogue допомагають ВПО та громадам, які їх приймають, пережити разом ці складні часи та рухатись далі.
«Для мене головний результат – люди, яким нам вдалося допомогти», – Людмила Равлюк
Людмила Равлюк, 46-річна голова громадської організації «Разом до успішного бізнесу», обережними кроками веде нас до одного з прихистків, який розташований у Ладижинській громаді Гайсинського району Вінницької області. Це приміщення колишньої школи, яке вже декілька років стоїть впорожні, тому учні ходять навчатись у сусіднє село.
Назустріч вибігає 9-річний Дмитро з Вугледара, який вже тиждень з молодшим братом Дем’яном і батьками живе у цьому прихистку. На веранді колишньої школи лежать дрова, які зранку встиг приготувати батько хлопчиків. У кімнатах, де живе сім’я, тепло. Хлопці босоніж бігають по коридору, заглядаючи у кожну кімнату. Вони тримають м’які іграшки, які їм подарувала пані Людмила.
«Нам тут дуже подобається. Головне, що діти тепер у безпеці».
Дмитро Потапов, батько Дмитра і Дем’яна
Сім’я не хотіла покидати рідний дім. Дмитро до останнього волонтерив, допомагав доставляти гуманітарну допомогу жінкам і дітям у Вугледарі. Під час одного з обстрілів міста він отримав поранення ноги, тож був вимушений лікуватись і шукати безпечніше місце для своєї родини.
«Люди, яких позбавили домівок і роботи, знайшли в собі сили і доїхали до нашої громади. Вони не поїхали далі. Мені важко себе поставити на їхнє місце. Вони в собі знайшли сили залишитися і продовжувати життя в Україні, адаптуватися до нових умов. Вони мріють повернутися і чекають, коли їхні домівки деокупують», – розповідає пані Людмила.
Завдяки фінансуванню ЄС та ПРООН у межах проєкту EU4Dialogue громадська організація «Разом до успішного бізнесу» облаштовує два прихистки у Ладижинській міській територіальній громаді. Інший прихисток розташований в селищі Губник Ладижинської громади, в приміщенні колишнього дитячого садочка «Віночок».
«Ми купили меблі, товари повсякденного вжитку, матраци і ковдри. Зараз провели конкурс і укладаємо договір з постачальником побутової техніки. Коштом міського бюджету провели ремонтні роботи та встановили сантехніку та обладнання», – додає Людмила Равлюк.
Нещодавно до цих приміщень доставили матраци, ковдри, подушки, комплекти постільної білизни, дошки для прасування, набори каструль та сковорідок. Невдовзі тут житимуть нові члени громади.
«Для мене головний результат – люди, яким нам вдалось допомогти. Коли ми роздавали діткам тисячу солодких подарунків, ми почули тисячу разів “дякую” напередодні Різдва. Таких подарунків я раніше не отримувала. Це також мій внесок у спільну перемогу. Я роблю те, що можу зробити на своєму місці з доступних мені ресурсів», – розповідає Людмила Равлюк.
«24 лютого мене вранці розбудила донька. Каже: «Почалась війна». Я не могла цього усвідомити», – Людмила Равлюк
Громадська організація “Разом до успішного бізнесу» розпочала свою роботу 2020 року та працювала здебільшого з малим і середнім місцевим бізнесом. Здебільшого команда надавала консультації підприємцям міста та допомагала з веденням звітності. З 24 лютого 2022 року організація надає усебічну підтримку внутрішньо переміщеним особам.
«24 лютого мене вранці розбудила донька. Каже: “Почалась війна”. Я не могла цього усвідомити, – згадує пані Людмила. – На роботі я звикла писали грантові заявки. Здається, уперше в житті втратила цю здатність. Десь тиждень не могла нічого написати, навіть просте речення у соціальних мережах. Такого раніше не траплялося».
На початку березня Людмила у фейсбуці знайшла інформацію, що ЄС та ПРООН в Україні оголосив грантовий конкурс на підтримку внутрішньо переміщених осіб. До дедлайну лишалося два дні. Людмила опанувала себе і встигла в останній день подати заявку.
«Побачила, що в місцевій кав’ярні годують переселенців, усі місцеві жителі допомагають, несуть картоплю. А я – та людина, яка готує картоплю раз на два тижні, – з легкою посмішкою розповідає пані Людмила. – І тут я згадала, що вмію писати заявки на фінансування. Завдяки першому гранту ПРООН нам вдалося залучити 50 волонтерів, які працювали з самого ранку до вечора, та приготували більше 11 200 комплексних обідів для переселенців».
Водночас громадська організація проводить інтеграційні заходи для дітей ВПО: майстер-класи, творчі майстерні та вікторини. Більшість заходів влаштовували в адмінбудівлі ладижинського дендропарку. Коли надворі стало тепліше, головним місцем став парковий літній театр, де для дітей організували паперове шоу.
«Як вони тішилися з того паперового шоу! Майже підлітки, 14-річні діти, раділи так само, як і малеча, це такий позитивний сплеск емоцій. У літньому театрі ми також проводили шоу мильних бульбашок і запрошували дитячих аніматорів», – пригадує Людмила Равлюк.
«Два місяці ми жили без світла і без зв’язку, не було навіть цукру».
Світлана Віркун із Херсонщини
Саме у ладижинський дендропарк навесні привела своїх дітей 38-річна Світлана Віркун з Херсонщини. Ринула квітнева злива. Пані Світлана так поспішала забрати з майстер-класу свою молодшу доньку Женю, що забула вдома парасольку. Вона попросила пані Людмилу дозволити їй перечекати дощ у приміщенні й несамохіть почала активно допомагати організації
«Світлана була на шостому місяці вагітності, коли ми з нею познайомились, – пригадує пані Людмила. – Вона відразу почала нам допомагати, приводила діток, чиї батьки не могли самі прийти на наші майстер-класи. Коли до Ладижина прибували нові переселенці з Херсонської області, вона їх швидко приводила до нас, визначаючи в якийсь дивовижний спосіб. Вона їхала сама, немовля залишала, полями, невідомими селами без асфальтованих доріг. Навіть у дощ, вона їхала через поле, де немає дороги, а є тільки напрямок».
Світлана, яка з дитинства захоплювалася військовою уніформою і математикою, раніше працювала військовою бухгалтеркою. Повномасштабне вторгнення застало її вагітною третьою дитиною у військовому містечку на Херсонщині, яке швидко опинилось в окупації.
«Два місяці ми жили без світла і зв’язку, не було навіть цукру. Телефон заряджали в машині. Але машину заховали, щоб її не забрали, як інші, особливо на дизельному паливі, – розповідає пані Світлана. –Я пам’ятаю, як стояла по шість годин в черзі за хлібом поруч із чужими хлопцями. А коли привезли хліб, то вони мені навіть місцем не поступилися, мовляв, у них теж війна».
У квітні родині Віркунів вдалось евакуюватися, і вони одразу поїхали до Ладижина, адже у Світлани там були знайомі.
«Життя триває. Коли про якийсь крок шкодуєш там, тоді ти і живе там. А треба жити сьогодні та йти вперед», – каже Світлана Віркун з Херсонщини.
Найцінніша річ, яку встигла забрати Світлана Віркун з дому і яку завжди має при собі, – це водійські права категорії Е. До повномасштабного вторгнення чоловік Світлани працював далекобійником, тож вона мріяла, що колись вони стануть подружжям, яке разом працює і подорожує.
«Я вважаю, що жінка не повинна боятись труднощів і бути в усьому нарівні з чоловіками. Права категорії Е – моя давня мрія. Я саме перед вторгненням їх отримала, і для мене було так важливо їх забрати», – розповідає пані Світлана, тримаючи у руках своє дорогоцінне водійське посвідчення.
У Ладижині Світлана поєднує волонтерство з декретною відпусткою. Вона надає психологічну допомогу, а також разом з ГО «Разом до успішного бізнесу» займається організацією заходів, сортуванням та роздачею гуманітарної допомоги.
Після перемоги Людмила та Світлана мріють про відпочинок і подорожі.
«Те, де ти сьогодні, – це найкраще, що янгол-охоронець виборов для тебе в небесній канцелярії. Я б нічого б не змінила і ні про що не шкодую. Життя триває. Коли про якийсь крок жалкуєш там, тоді ти і живеш там. А треба жити сьогодні та йти вперед», – впевнена Світлана Віркун.
ГО «Разом до успішного бізнесу» є однією з організацій, яка отримала підтримку в рамках програми «Реагування громадянського суспільства на потреби жінок і чоловіків, особливо тих, які проживають у важкодоступних місцях, і представників вразливих груп», що підтримується ЄС та ПРООН в рамках перенаправлених коштів регіонального проєкту EU4Dialogue для вирішення найбільш нагальних потреб постраждалих від війни громад в Україні. Проєкт EU4Dialogue спрямований на сприяння побудові міцного фундаменту для миру шляхом створення кращих соціально-економічних умов та покращення людської безпеки для постраждалих від війни громад.
Текст: Маргарита Лубкова
Фото: Артем Познанський
Зауваження: Стаття створена за фінансової підтримки Європейського Союзу та ПРООН у межах проєкту EU4Dialogue. Зміст статті не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу та ПРООН.