17-річна Сабіна Бабаєва з Куп’янська-Вузлового, що на Харківщині, та 18-річна Марія Гнатюк із села Мощун, що в Бучанському районі на Київщині, уже другий рік навчаються в Грузії завдяки стипендії від ЄС.
Після 10 класу дівчата вступили на дворічну програму «Міжнародного бакалаврату» (англ. – International Baccalaureate, IB). Програма охоплює гуманітарні науки, європейські мови та літературу, мистецтво й історію.
Можливість обирати предмети, які хочеш вивчати, обов’язкові активності поза школою, як-от волонтерство та спортивні заняття, та стипендія, яка покриває навчання за кордоном, перельоти, харчування та проживання в гуртожитку. Усе це – про навчання у Європейській школі Східного партнерства.
Як усе починалося
Скільки Сабіна Бабаєва себе пам’ятає, завжди була активною. Брала участь у створенні всеможливих проєктів у школі та поза школою, волонтерила, працювала в молодіжній раді міста, знайомилася із цікавими людьми.
«У дев’ятому класі я почула від знайомих про Європейську школу Східного партнерства. Уже тоді я багато думала про те, що мені далі робити зі своїм життям. Я не хотіла вчитися вдома, обмежуватися чимось комфортним, близьким, звичним. Мені завжди хотілося пізнати дедалі більше досвідів, можливостей. Так я вирішила податися», – розповідає Сабіна.
У Марії Гнатюк – подібна історія. Уже наприкінці сьомого класу вона вирішила, що хоче навчатися в США. Каже, тоді ж зрозуміла, що має добре знати англійську. Взялася за вивчення і паралельно шукала програми, на які можна податися. Так, у восьмому класі Марія подалася на Flex. Їй відмовили. Тож у дев’ятому класі дівчина вже подавалася на три різні програми.
«Я дуже хотіла отримати можливість навчатися за кордоном і мати IB-диплом – документ міжнародного зразка. А вже потім я б хотіла повернутися в Україну і творити щось велике», – зізнається Марія.
Після заявки, письмових тестів з англійської мови та математики і співбесіди Марію і Сабіну взяли у Європейську школу Східного партнерства. У Грузію дівчата приїхали після закінчення 10 класу в Україні у 2021 році. Дворічна програма IB – наче 11 і 12 класи для школярок.
«Ще один ключовий чинник для мене – це повне фінансування. Мої батьки не мають хвилюватися за жодні витрати. Стипендія покриває навчання, перельоти, проживання та харчування в Грузії», – говорить Сабіна.
Як відбувається навчання
За системою ІВ-програми є шість груп предметів: література, мови, гуманітарні науки, природничі науки, математика (обов’язкова для всіх, але можна обрати рівень складності) та мистецтво.
З кожної групи треба обрати один предмет, який подобається тобі найбільше, і який ти вивчатимеш упродовж двох років. Курс із мистецтва можна замінити будь-яким іншим предметом із шести груп.
«В Україні я навчалася в класному ліцеї, там були круті вчителі й однокласники. Але я вивчала 20 предметів. Багато що вдається вчити лише для галочки, бо просто не встигнеш. Здала все – і забула. Часто я не розуміла, для чого мені це треба, навіщо мені це знати? Тож це вкрай круте відчуття – мати вибір», – говорить Марія.
До того ж для дівчат важливо те, що для кожного предмету тут є путівник, своєрідне обґрунтування, для чого потрібні в житті ті чи інші знання.
Окрім шести предметів за вибором, в IB-програмі є ще кілька вимог. Наприклад, 1є предмет «Теорія знань». Це, пояснюють школярки, подекуди філософський предмет. Під час його вивчення говорять про те, як узагалі виникають знання і як їх сприймає людина.
Ще є CAST (Creativity Activity Service – з англійської). Ідеться про обов’язкову активність поза навчанням. Опісля треба написати есе-рефлексії на кожен із таких досвідів.
«В Україні в мене були друзі, які були відмінниками, але поза школою вони нічого не робили. Фокусувалися суто на навчанні. Тут нас вчать дотримуватися балансу між звичайним життям і навчанням», – розповідає Марія.
Так, Марія, наприклад, займається вишиванням і хортингом – різновидом бойових мистецтв, бігом. А також була волонтеркою на інклюзивному футболі, допомагала дітям з особливими освітніми потребами розвивати навички, пов’язані зі спортивною активністю та спілкуватися з іншими дітьми.
До того ж Марія і Сабіна беруть участь у сесіях Європейського молодіжного парламенту. А ще Сабіна їздила в Косово, аби вивчати локальний конфлікт, а Марія – на сесії «Rebuild Ukraine», на якій амбасадори з різних країн обговорювали, як відбудовувати Україну.
«Есе-рефлексії на цей досвід – це дуже важлива частина. Саме так ми краще розуміємо, що зробили і який вплив мали на спільноту. Або який вплив цей досвід мав на нас», – пояснює Марія.
Уроки тут, як і в Україні, тривають по 45 хвилин. Щодня – 5–6 уроків із годинною перервою на ланч. Приїжджати в Україну вдається на зимових і літніх канікулах – також коштом програми. Також програма включає оплачені подорожі Грузією.
У чому найбільша різниця між навчанням в Україні та за програмою ЄС
«Дуже відчутна різниця в ресурсах, які нам дають. А ще – у підході вчителів. В Україні я відчувала, що нам давали все й одразу. Мені не завжди подобалося, як нам подають цю інформацію, які підручники. І часто траплялося, що вчителі не мали бажання зацікавити нас», – зізнається Марія.
На ІВ-програмі всі підручники – видавництв «Oxford» і «Cambridge». За словами школярок, книжки дуже якісні, інформація викладена цікаво та креативно.
Разюча різниця між навчанням в Україні та за ІВ-програмою також полягає в тому, що можна вибрати предмети, які тобі цікаві.
«Ми самі вкладаємося в те, що ми хочемо отримати від навчання. Відповідно, мотивація вивчати те, що тобі справді подобається, – більша. Це те, чого я справді очікувала від навчання», – говорить Марія.
Наприклад, Сабіна обрала серед предметів політику та історію. Те, чим вона хоче займатися після закінчення школи. У дівчини найбільш разюче усвідомлення було іншим.
«Розумієте, нас усіх обрали сюди, бо ми відрізнялися від наших однокласників. В Україні в нас були класні оцінки, ми були сильні академічно. І ми про це знали. Ми потрапили сюди, зустріли один одного і зрозуміли, що не єдині такі класні та розумні. Що тут ми вже не будемо найрозумнішими в класі. Це стало першим великим викликом. На початку було складно усвідомлювати, що є багато розумних людей. Це має бути стимулом, щоб навчитися від них, а не змагатися», – пояснює Сабіна.
Також, за словами Сабіни, у вивченні кожного предмету все дуже концептуально та закономірно.
«Нас вчать думати про предмет у рамках оцих концепцій. Для того, щоб якось розширити бачення і розуміння цього предмета. В Україні в школі мене майже ніколи не вчили навичок. Мене вчили знанням. Я мала вчити конкретні речі, які забуваються. Бо ми люди. Бо це мозок, і він так працює», – каже Сабіна.
Тут, каже Сабіна, вчать саме навичок, розумінню концептів. А розуміючи концепт, ти можеш створити якісь знання самостійно.
«Загалом ІВ-програма – не лише про те, який ти розумний і класний академічно. Це ще про те, як ти вмієш підійти до вивчення предметів, наскільки тобі цікаво щось вивчати. Ти маєш бути зацікавленим у тому, щоб змінюватися», – говорить Сабіна.
Взаємодія зі школою не закінчується лише навчальним досвідом.
Як допомогала школа коли почалася війна
Минулої зими, під час зимових канікул, на які Марія поїхала з Грузії додому – у село Мощун Бучанського району, в Україні почалося повномасштабне вторгнення росії.
«З нашого балкона було видно Гостомель, Бучу та Ірпінь. Адже Мощун – це такий собі вузловий пункт між цими містами. Згодом росіяни наступали саме через на наше село. просто рівняли його із землею. На шостий день нам із батьками та сестрою вдалося виїхати до Києва», – пригадує Марія.
Марія поверталася в Грузію без нічого. В її будинок влучив снаряд і майже цілком розтрощивши його. Вона їхала потягом у Чернівці, а потім через п’ять країн автівкою з незнайомими людьми впродовж десяти днів.
«Тоді я отримала дуже важливу підтримку від школи. Насамперед моральну. У школі навіть організували ярмарку, на якій зібрали 2,5 тисячі доларів на гуманітарну допомогу Україні. А крім того, мені й моїй подрузі школа надала фінансову допомогу. Ми отримали змогу купити одяг, засоби гігієни та найнеобхідніші речі, які не могли взяти із собою», – розповідає Марія.
Сабіна ж розповідає, що коли розпочалося вторгнення, школа була готова забрати батьків безплатно в Грузію і поселити тут.
«Також влітку я не могла повернутися додому, тому що моє місто було окуповане. Я була одна в гуртожитку, бо всі однокласники поїхали додому. І мені тоді виплачували стипендію. Хоча кишенькові кошти для нас не передбачені», – розповідає Сабіна.
Зі стараннями та здобутими навичками – у Гарвардський і Єльський університети
«Програма Європейської школи Східного партнерства – складна. Але абсолютно не безпричинно. Вона справді дає тобі класні навички, поки ти «страждаєш» від того, наскільки вона складна», – каже Сабіна із посмішкою.
Наприклад, Сабіна виділяє чудові письмові навички, які неможливо не здобути на IB-програмі. Адже кожен предмет передбачає написання есе та інших письмових робіт. Саме ця навичка дала змогу з легкістю написати вступне есе в Єльський університет, про який дівчина мріяла.
«Що ще важливо: саме тут у мене з’явилося розуміння того, що мені подобається, чого я хочу досягти в академічному сенсі», – каже Сабіна.
Сабіна закохалася в історію і вивчатиме її в Єльському університеті, уже починаючи з осені. Дівчина отримала повну стипендію на навчання в одному з найкращих університетів світу. Вивчення історії Сабіна вважає дуже важливим.
«Загалом тут я стала впевненішою у своїх знаннях і використовую їх як інструмент. Це – ще одна важлива навичка: розуміти, для чого тобі ті чи інші знання та знати, де їх використати», – ділиться дівчина.
Сабіна також каже, що IB-програма передбачає постійну рефлексію над своїми знаннями та навичками. Тож школярі вчаться думати й аналізувати те, як узагалі здобувається той чи інший досвід. Дівчина вважає, що це також допомогло їй скласти ступні іспити в Єль.
Тим часом Марія вже вступила в Гарвардський університет і також отримала повне фінансування на навчання. Ділиться, що зі вступом їй допомогла організація «Ukraine Global Scholars». Щороку вона відбирає людей, які хочуть вступити в найвідоміші закордонні університети. Так, вступникам допомагають підготуватися до тестів, скласти резюме, вчать писати есе, надають ментора для підготовки.
Якщо людина вступає в університет, то стає частиною організації і допомагатиме вступити наступним вступникам. Також, за умовами контракту, за 5 років треба повернутися в Україну та працювати мінімум 4 роки на лідерських позиціях чи зі створенням своєї компанії. Інакше треба заплатити 10 тисяч доларів на розвиток організації.
Однак, навіть потрапити в «UGS» їй допомогли навички, здобуті в IB-програмі. Адже, щоби допомогти зі вступом у найкращі університети світу, організація відбирає лише 50 українців щороку. Цьогоріч на неї подалося 800 людей.
Марія вказує тайм-менеджмент як одну з найголовніших навичок, яку вдалося здобути у європейській школі Східного партнерства. Правильно розподіляти час, виставляти пріоритети, «фільтрувати» отриману інформацію та усвідомлювати її цінність – те, що допомогло їй ефективно підготуватися до вступу в Гарвард.
До того ж, каже дівчина, упевненості під час вступу додавало знання англійської на високому рівні. Адже впродовж двох років навчання англійською відбувається на ІВ-програмі.
«Звісно, з ІВ-дипломом вступати в Гарвардський університет – значно легше. Він визнаний у всьому світі. Водночас результати українського ЗНО зазвичай не приймають закордонні університети. Бо вони не знають, що це таке, як створені ці іспити та як їх проходять. Тому треба складати додаткові екзамени», – пояснює Марія.
Попри все дівчата хочуть повернутися в Україну після навчання.
«Після п’яти років навчання за кордоном здебільшого такі студенти, як я, хочуть повернутися у свою країну і зробити для неї щось цінне, допомогти розбудувати й підняти економіку. Особливо в контексті війни», – каже Марія.
Автор: Марія Булейко (Марковська)