Українське місто процвітає на третьому році війни попри виклики.
На перший погляд здається, що повномасштабне вторгнення Росії в Україну майже не змінило життя у Вознесенську Миколаївської області.
Місто з населенням близько 40 000 жителів галасливе і жваве, а кафе, магазини та ринки заманюють перехожих яскравими вивісками.
Вознесенська громада налічує майже 40,000 мешканців, 3,700 з яких – внутрішньо переміщені особи. Фото: UNDP Україна / Ліза Пирожкова
Часто звідусіль лунає дитячий сміх, а люди проходять повз усміхнені. Усі багато і голосно балакають; навіть поспішаючи кудись, вітаються з тими, кого зустрічають на своєму шляху. Здається, ніби тут усі одне одного знають.
Люди здаються щасливими — навіть безтурботними. Але якщо придивитися уважніше, то шрами вторгнення видно по всьому місту.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Вознесенська громада пережила суттєві руйнування інфраструктури та соціально-економічну дестабілізацію. Понад 700 житлових будинків, медичних й освітніх закладів разом з критичною транспортною інфраструктурою було зруйновано. Фото: UNDP Україна / Ліза Пирожкова
«Це було справді дуже важко»
Російські війська окупували Вознесенськ на початку березня 2022 року. Через його стратегічне розташування — на шляху до Києва, Одеси та інших великих населених пунктів — місто було під сильним бомбардуванням.
«Це було справді дуже важко», — розповідає мер Вознесенська, 35-річний Євген Величко, згадуючи, як мешканці рили траншеї та робили відчайдушні спроби укріпити під’їзди до міста та будівель.
«Хаотичні» або невибіркові обстріли велися по парках, школах і будинках, додає Величко. Було зруйновано або пошкоджено понад 700 будівель.
Співробітник ДСНС Артем Риженко каже, що бачити масові руйнування «розділяє життя на до і після».
«Багато нових завдань, багато спілкування з людьми та надання різних видів допомоги, яких до цього не було».
Попри жахливі небезпеки, поліцейські все одно мають виконувати свою звичайну роботу, каже заступник начальника міської поліції Олександр Горін.
«Ви все одно їдете на цей виклик, бо розумієте, що людина, яка вам дзвонила, чекає допомоги від поліції», — каже Горін.
Хоча російська окупація була короткою — лише три дні — і не було прямих втрат серед цивільного населення внаслідок бойових дій, мер Величко каже, що багато хто помер від серцевих нападів, інсультів та інших захворювань серця у перші місяці.
«Це був серйозний стрес для всіх нас».
Євген Величко, мер Вознесенська.
«Простір для розвитку наших спільнот»
Керівництво міста та містяни прагматично підійшли до вирішення нових драматичних викликів.
На початку січня Програма розвитку ООН (UNDP) разом з ЄС та урядами Швеції та Данії відкрили в місті Офіс відновлення та розвитку, надаючи місцевій владі, неурядовим організаціям та підприємствам платформу для обміну ідеями щодо реконструкції та координації міжнародної допомоги.
«Як раз дуже доречно, що на початку цього року ми відкрили цей офіс. Це не тільки робота з партнерами. Це робота наших підприємців з бізнесами, до прикладу, в Данії», — каже мер Величко.
Новооблаштований Офіс відновлення та розвитку, в якому працюють передові експерти, використовуючи сучасні інструменти, надає важливу допомогу громаді у відновленні та розвитку. Офіс слугує комунікаційним хабом, об’єднуючи органи місцевої влади, міжнародні організації, медіа, громадянське суспільство та бізнес-середовище. Фото: UNDP Україна / Ліза Пирожкова
UNDP підтримує громаду Вознесенська з 2006 року через понад 30 проєктів. Програма розвитку ООН продовжує працювати і зараз, у воєнний час, допомагає місту рухатися вперед навіть у його найтяжчі часи.
У червні 2023 року UNDP допомогла створити робочу групу з громадської безпеки та відновлення, яка слугує платформою для діалогу для місцевих. За фінансової підтримки уряду Данії UNDP допомагає обладнати дві додаткові поліцейські станції, які обслуговуватимуть понад 5 000 жителів.
«До складу робочої групи входять представники міліції, ДСНС, місцевої влади, а також представники громадських організацій, які долучились до реалізації проєктів», — каже Горін.
В подальшому робоча група посилить співпрацю місцевої поліції, ДСНС та інших структур, оскільки Вознесенськ продовжує відновлюватись та зміцнювати свою громаду. Фото: UNDP Україна / Ліза Пирожкова
«Саме ця платформа та можливість для спілкування є найважливішими для нас».
Олександр Горін, заступник начальника Вознесенського районного управління поліції.
«Моя єдина дитина на передовій»
Через війну місто прийняло багато внутрішньо переміщених осіб. Мер Величко каже, що 12% нинішнього населення міста — це жителі Херсона та інших частин області.
Серед них 75-річна Людмила Конишева, яка наприкінці 2022 року переїхала з Херсона.
«Мій син на фронті. Моя єдина дитина на фронті, — каже вона. – Я тут одна. Я не бачила свого сина рік, відколи він привіз мене сюди».
Але Конишева не без допомоги. У неї є маленький затишний будинок на околиці міста, де вона вирощує качок і курей, а влітку — овочі.
Взимку вона отримує дрова, але через слабке здоров’я та нещодавній перелом хребта не може їх нарубати. На щастя, є ті, хто готовий допомогти.
Людмила Конишева – одна з внутрішньо переміщених осіб з Херсона. Мобільна бригада надає їй допомогу, наприклад, рубаючи дрова, аби вона могла пережити холодні зимові місяці. Фото: UNDP в Україні/Ліза Пирожкова
За підтримки Уряду Канади UNDP нещодавно надала місцевій соціальній службі автомобіль, обладнаний для допомоги людям старшого віку та людям з інвалідністю.
Координаторка мобільної бригади Лілія Лисенко каже, що вони прибирають оселі та подвір’я, миють вікна, рубають дрова та навіть допомагають садити городи.
«Всі потребують допомоги, — каже вона. — Приємно, коли ти робиш комусь добро, і люди тобі дуже вдячні».
Раз на місяць бригада прибирає квартиру самотньої 87-річної пенсіонерки Вілії Трояновської.
«Я не можу ходити, нічого не можу робити сама, — каже жінка. — Я три роки не була на вулиці. Єдине моє щастя, коли приходять соціальні працівники, щоб прибирати квартиру».
Вілія Трояновська також отримує допомогу від мобільної бригади – фахівці регулярно прибирають в її помешканні. Фото: UNDP Україна / Ліза Пирожкова
Місто зосереджене на покращенні життя своїх незахищених громадян.
За підтримки ЄС та у партнерстві з Міністерством цифрової трансформації України UNDP будує Центр надання адміністративних послуг, який надаватиме до 450 послуг, зокрема бізнес-консультації, безкоштовну юридичну допомогу, банківські послуги та коворкінг.
«П’ятдесят відсотків наших мешканців — люди старшого віку та люди з інвалідністю. Тому дуже важливо, щоб ми зробили умови у нашому місті доступними та комфортними», — каже мер Величко.
«Все залежить від людей і їхнього бажання змінюватися»
Молодь у Вознесенську теж активна. 18-річний Максим Чалий бере участь у молодіжній раді, де органи місцевого самоврядування зустрічаються з представниками молоді для обговорення, розробки та реалізації молодіжної політики на місцях.
Чалий каже, що війна змусила молодь міста швидше дорослішати та переглянути свої цінності.
«Жодне місто — не ідеальне, і перспективи є всюди. Але все залежить від людей і від їхнього бажання це змінювати, — каже він. – Треба розуміти, що Україна починається з тебе, і тому ти маєш відбудовувати, розвивати її власними руками спільно зі своїми друзями».
«Безпечний і квітучий»
У місті також приділяють увагу відповідності кваліфікації робочої сили завданням відбудови. Великі масштаби руйнувань в Україні свідчать про те, що зараз деякі професії затребувані як ніколи.
Підтримані UNDP і Данією короткострокові професійні курси допомагають мешканцям оволодіти такими важливими будівельними навичками і знайти роботу, а ще сприяють розвитку місцевої економіки.
42-річний Руслан Петровський, який закінчив навчання в січні, каже, що ніколи не думав, що професія штукатура буде такою затребуваною в Україні. Навесні він розпочне роботи з відновлення адміністративної будівлі, яка постраждала від ракетного обстрілу.
«Багато роботи буде після війни з відбудови України. Можна сказати, що ми будемо заново Україну відбудовувати», — каже Петровський.
Поки тривають відновлювальні роботи, жителі Вознесенська націлені на майбутнє, хоча минуле не можна забувати, каже мер Величко.
«Важко без сліз пройти повз Алею пам’яті у Вознесенську, де є фотографії загиблих на війні, — каже він. — І фотографій стає більше щодня».
Мер каже, що війна також змінили його пріоритети.
«Під час своєї виборчої кампанії я казав, що хочу, щоб Вознесенськ був квітучим і безпечним. Але в процесі роботи безпечне перейшло на перший щабель».
«Безпечним та квітучим».
Фото: UNDP Україна / Ліза Пирожкова