Уже третій рік українці стійко протистоять викликам війни, намагаючись продовжувати жити, долати стрес та віднаходити нові сенси у непростих реаліях. Попри щоденні випробування та труднощі, для багатьох саме робота та волонтерська діяльність стали рятівним колом та джерелом самопідтримки. І цьогоріч Всесвітній день ментального здоров’я недаремно присвячений підтримці психічного здоров’я саме у робочому просторі, адже робота з її значущим внеском у суспільство є важливим елементом життя людини. Водночас психічне благополуччя вимагає здатності справлятися зі стресамита усвідомлювати власні можливості.
«Робота мені дуже допомагає не зациклюватись і не замикатись у собі. Спонукає виходити в люди, бачити, що я не одна така зі своєю бідою. Мене дуже підтримують мої колеги та учні», — каже вчителька мистецтв Нінель на одній із психосоціальних сесій МОМ, присвяченій розвитку життєвих навичок.
Війна внесла значні корективи в життя Нінель. Її син, військовослужбовець, вже два роки перебуває в полоні РФ, тож душевні сили вона віднаходить саме в роботі з вихованцями та у підтримці інших жінок її громади, які також чекають родичів із полону.
Утім якщо Нінель знаходить спокій та підтримку на роботі, то для Людмили, яка також стала відвідувачкою психосоціальних сесій МОМ, присвячених розвитку життєвих навичок, робота з людьми є джерелом постійного стресу. Людмила працює соціальним працівником у містечку Бар на Вінниччині та допомагає родинам, що опинилися у складних життєвих обставинах, та дітям, позбавленим батьківського піклування.
«Психологічно важко працювати з батьками, які залишають своїх дітей, не звертають уваги на їхнє виховання, розвиток. Дуже важко працювати з дітьми-сиротами, які потребують великої любові та уваги», — каже Людмила.
Із початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну через Барську громаду на Вінниччині пройшло понад 20 000 переселенців. Деякі родини лишилися та потребували підтримки місцевих органів соціального захисту. Людмила опинилася сам на сам із величезним обсягом роботи, адже з колективу, який до повномасштабної війни становив чотири людини, залишилася вона сама: інші колеги звільнилися.
«Діти не бачили мене. Я пропускала сімейні свята, працювала до пізна, бо розуміла, що не можу залишити людей, які потребують моєї допомоги. Це було важко. Але з іншого боку, я розумію, що якщо залишуся вдома без роботи, я не зможу взагалі відновитися сама», — каже Людмила.
Через півроку ситуація на робочому місці Людмили покращилася, деякі з її колег повернулися, були прийняті нові співробітники. Однак зараз, виховуючи синів сама, Людмила намагається збалансувати своє життя і знайти гармонію між роботою та сім’єю. «Спілкування з колегами є стимулом і ресурсом. Коли треба щоранку кудись іти — вже є стимул краще вдягнутися, посміхнутися, привести себе до ладу», — каже Людмила.
Завдяки психосоціальним сесіям МОМ, присвяченим розвитку життєвих навичок, Людмила навчилася відокремлювати роботу і дім, присвячуючи час вдома родині й особистому відпочинку. Такий підхід допоможе їй уникати професійного вигорання, бути ефективною і попри все піклуватися про себе.
За останні місяці МОМ надала майже 200 послуг із розвитку життєвих навичок працездатним особам у Вінницькій області. Подібні послуги також були надані в Миколаївській та Одеській областях.
Психосоціальні сесії МОМ, присвячені розвитку життєвих навичок мають на меті підвищити адаптивність учасників та їхню стійкість на робочому місці та у повсякденному житті. Учасники, серед яких є переселенці та особи, що постраждали від війни, працюють індивідуально та у групах із фахівцями з психосоціальної підтримки МОМ над такими темами, як підтримка здорового робочого середовища та вирішення конфліктів на роботі.
У Дніпропетровській області МОМ провела серію психосоціальних сесій, присвячених розвитку життєвих навичок, для співробітників Національної служби здоров’я України у координації із заступницею директора служби Наталією Шулікою, яка на власному досвіді відчула, з якими ризиками для себе та колективу пов’язане професійне вигорання.
«Останні три роки ми перебуваємо на межі вигорання, забезпечуючи доступ до безкоштовних медичних послуг та захищаючи права пацієнтів під час війни. Змінювати давно усталену систему складно, і навіть найбільш вмотивований персонал може відчувати, що зазнає поразки».
Із початком повномасштабного вторгнення Наталя помітила зростання напруженості в колективі, що ускладнювало роботу. Це спонукало її звернутися до МОМ по підтримку.
У координації з Наталією, МОМ запропонувала команді Національної служби здоров’я серію сесій психосоціальної підтримки, зокрема групові заняття, тренінги та мистецькі заходи. Ці заняття були спрямовані на психологічне розвантаження та створення дружньої атмосфери у колективі.
Наталія зазначила, що після кожної сесії напруга в команді спадала: «За час, проведений разом поза роботою, ми почали бачити одне в одному не лише колег, але й простих людей: ми дізнаємося більше одне про одного, щиро цікавимося та радіємо нашим результатам».
Проведення психосоціальних сесій, присвячених розвитку життєвих навичок стало можливим завдяки фінансуванню Бюро гуманітарної допомоги Агентства США з міжнародного розвитку та Європейського союзу.