Горизонтальні зв’язки в Україні розвинені надзвичайно сильно, а спільноти традиційно підтримують своїх членів. House of Europe також вирішив допомогти стипендіями учасникам спільноти випускників, щоб вони могли відновити роботу або працювати ще ефективніше. Розповідаємо про три ініціативи, які отримали таку підтримку.
«Кедри України»
Тетяна Мадісон
засновниця ГО «Кедри України» та ініціаторка створення соціального кедрового розплідника
Для своєї великої родини ми створили справжнє родове помістя — на гектарі землі висадили живий зелений паркан, ліс та сад. Так нам вдалося організувати ідеальне місце і хотілося поділитися цим досвідом і з іншими родинами. Тоді я почала проводити екоуроки в школах та дитячих садках, де розказувала дітям про багатство природи, що було на території сучасної України, і про те, як його можна відновити.
Багато говорила й про кедр — дерево, яке колись масово росло в наших лісах і надавало корм та прихисток величезній кількості тварин і птахів. Кедр унікальний сильною фітонцидною активністю — досить одного гектара кедрівника, щоб очистити від хвороботворних мікробів велике місто. Втім, із часом його майже повністю знищили.
І ось саме кедрові горішки ми з дітьми саджали на уроках в торфʼяні горщики, щоб потім вони могли вже самостійно виростити цілюще дерево. Так поступово в нашій громадській організації й з’явився цілий розплідник. Проєкт підтримали люди, яким відгукнулась мета і які стали зеленими меценатами живих багатовікових подарунків для територій навчальних закладів. За шість років існування соціального кедрового розплідника нам вдалося освоїти технологію вирощування саджанців кедрів в умовах клімату України та виростити з горішка кілька тисяч саджанців. Ми дарували їх школам та ботанічним садам, висаджували в парках та на берегах річок.
Втім, у лютому-березні 2022 року наш розплідник потрапив під окупацію і згорів разом із нашим будинком, ділянкою й всіма саджанцями, що там росли. Ми були вимушені переїхати та відновити його вже в іншому місці, де було необхідно викопати свердловину для поливу. House of Europe допоміг розв’язати цю проблему, а також закупити частину майбутніх горщиків та торфу. Перші роки кедри ростуть дуже повільно — на повноцінне відновлення розплідника треба декілька років. Але завдяки постійному поливу ми можемо бути спокійні, що він точно житиме.
Коли ми зняли наш перший соціальний екологічний короткометражний фільм «Вічнозелена історія», він став підсумком чотирирічної роботи нашої організації щодо введення нових новорічних традицій — живі саджанці хвойних рослин у горщиках замість зрубаних ялинок. За цей час ми подарували кілька сотень живих кедрів та ялинок дітям на свята, провели багато екоуроків та творчих конкурсів на нові новорічні пісні й казки, в яких дерева вже не вирубують на Новий рік, а навпаки — саджають.
«Вічнозелена історія» потім взяла участь у чотирьох міжнародних кінофестивалях і навіть здобула призові місця. А тепер це — пам’ять. Через два роки згорить в окупації наш будинок, а перші кадри в тому фільмі — якраз розплідник на нашій ділянці. Але якимось дивом збережеться інша частина розплідника, що була розташована на ділянці, де також відбувалися зйомки. Зараз ті самі врятовані саджанці 6-річних кедрів-героїв можуть придбати всі охочі.
Громадська діяльність непроста і потребує багато сил, щоб надихати своїми ідеями суспільство, залучати людей та ресурси. Але у мене є фраза, яку в таких ситуаціях говорю сама собі — «Хто, як не ми?» Вона допомагає не розкисати від якихось невдач. Ну і ще допомагає бачити, як хоч і маленькими кроками, але ті зміни все ж відбуваються. Люблю ту колективну енергію, яка закручується в наших проєктах і набирає сили з кожним новим учасником. Це неймовірні відчуття, коли люди разом створюють щось добре, світле й важливе для землі та нащадків.
«Звуки війни»
Денис Васильєв
автор проєкту «Звуки війни»
16 березня 2022 року я з родиною чергував у бомбосховищі, коли о 6 ранку на Запоріжжя здійснили перший масований ракетний удар. Тоді ракети розірвались якраз неподалік від нас, і шрапнелі, розбивши вікна, позастрягали в стінах, де ми спали. Те жахіття й страх неможливо описати словами — ударна хвиля наче застрягла в мʼязах і я постійно відчуваю її на фізичному рівні. Цей звук вибуху і став початком мого акустичного проєкту.
Взагалі я директор музею історії музичних інструментів «Барабанза» і керівник однойменного проєкту — це і гурт, і музичний хаб, і майстерня. Тож у мене було все необхідне обладнання для запуску. Вирішив, що буду брати його з собою та фіксувати аудіосвідчення війни — вибухи, страшну тишу, людей, які співають у бомбосховищах і розмовляють про важливі речі. House of Europe дуже допоміг технічно, адже я записував багато матеріалу і потребував додаткових карток памʼяті, програмного забезпечення та пристроїв звукозапису, які іноді доводилось тримати годинами, щоб записати звук тривалістю в секунд 20-30.
Я почав розмовляти з колегами за кордоном і навіть не уявляв, що проєкт викличе такий інтерес. Згодом мені запропонували колаборацію з німецькими митцями, які попросили надати звуки сирен для свого проєкту. Далі про «Звуки війни» дізналися в Чернігові й запропонували співпрацю з місцевими музикантами. Так у співавторстві з Володимиром Балабом вийшов проєкт «Музика в облозі». Митці використали мої польові записи у джазовому аранжуванні, щоб проілюструвати жахіття війни. Один із них — це запис нашого Запоріжжя, руху техніки, звуків прольотів дронів та вибухів.
Потроху проєкт набирав обертів. Коли лунали тривоги, я залишав родину у сховищі, а потім одягав амуніцію і повертався, щоб увімкнути прилади та документувати. Звісно, це було психологічно важко й страшно, але я продовжував збирати колекцію звуків, бо серце підказувало, що цей мій обовʼязок як митця — допомагати переживати травми, бо інакше вони стануть великим тягарем у майбутньому.
Згодом зрозумів, що це може стати похідним матеріалом для інших митців — наприклад, у створенні імерсивних театральних вистав, де треба відтворити справжні звуки сирен чи літаків. Тому деякі з них виклав у вільний доступ і зараз вже навіть не можу порахувати, до якої кількості проєктів їх додали. Крім того, разом із румунським літератором Косміном Перцою ми створили спільний проєкт — я надав йому «Звуки війни», а він створив свій похідний та ще й літературно додав багато. А влітку до мене звернулась продюсерка музичного проєкту Стасік. Вони взяли мої звуки для відео «Герої вмирають», який розпочинається моїм саундизайном із польових записів.
Потім вийшов проєкт у Британії — «Танцюючи війну». Я надав звуки, які були теж записані в Запоріжжі, а діджей створив на них треки, під які наші українські танцівники виступили в різних локаціях українських міст. Це відзняли британські митці та змонтували фільм, який зараз подається на європейські конкурси.
Зараз найбільшу увагу збирає проєкт «Реквієм. SOS Запоріжжя», перекладений різними мовами, звукову доріжку до якого створювали з аудіоматеріалів «Звуків війни». Це документальний музичний фільм на основі реальних подій, що вшановує пам’ять жертв ракетних бомбардувань Запоріжжя у 2022 році. Кожна з частин відповідає одній із локацій у місті, постраждалих від ракетних атак. Крім того, учасники проєкту використовували музичні інструменти, які також були пошкоджені від ракетних ударів.
Переважно своїм проєктом я намагаюсь вийти на європейський і світовий рівень, щоб через колег за кордоном розповсюджувати твори та постійно тримати аудиторію в полі напруження й усвідомлення того, що війна триває. Зараз ми маємо створювати постійний інформаційний привід для світу, щоб люди там розуміли — Україна не є колонією Російської імперії, і зараз ми боремось за ідентичність.
«Млин»
Олександр Динник
засновник креативної платформи «Млин» у Запоріжжі
MlynPlatform з’явилася у 2015 році як низова ініціатива. Спочатку ми взагалі планували зробити DIY коворкінг-майстерню з невеликим відкритим простором для лекцій та кінопоказів. Однак все ж цю ідею довелось відкласти через побоювання того, що не вдасться забезпечити належне поводження з інструментами та дотримуватися правил безпеки. Поступово все це кристалізувалась до ширшого спектра діяльності й перевтілилось у повноцінний творчий осередок.
Ми винаймаємо частину промислової будівлі Млина Нібура у Запоріжжі, який, до речі, розташований на території колонії Шенвізе — ареалу розселення менонітів. Ми намагаємось ревіталізувати цю історичну будівлю і сподіваємось, що це суттєво покращить привабливість цієї частини міста.
У роботі акцентуємо на реалізації андеграундних ініціатив та поєднанні різноманітних напрямів культури й творчості — зокрема, створюємо сприятливі умови для резидентів простору. Загалом місія креативної платформи «Млин» — розвивати та підтримувати як митців, так і культурні спільноти, щоби збільшувати кількість та якість проєктів у культурно-креативній індустрії й тим самим покращувати місто. Чим більша кількість молоді буде залишатися в місті та заробляти власним інтелектом, тим кращим стане Запоріжжя.
Наразі нам вже вдалося створити невелику екосистему резидентів, яка допомагає забезпечувати існування проєкту, а ще — розвинути стабільні партнерства. Завдяки цьому ми активно організовуємо заходи навіть під час війни. Звісно, переважна більшість відбувається за умов відправлення прибутку волонтерам або безпосередньо військовим.
За останній час у «Млині» відбулось безліч різноманітних подій — від благодійних музичних та мистецьких, кошти від яких передали, зокрема, бригадам ЗСУ, які воюють на Запорізькому напрямку, до наукових. Наприклад, воркшоп на тему генної інженерії та молекулярної біології, а ще — знайомство з відкритою DIY bio лабораторією, під час якого можна було дізнатися, де і як застосовують біоматеріали у сучасному світі та навіть власноруч створити живий арт за допомогою бактерій. House of Europe допоміг нам, закривши нагальні потреби в облаштуванні простору. Ми змогли придбати те, чого найбільше бракувало під час подій, — це стільці та проєктор.
Тож, щодо планів на майбутнє — хотілося б створити настільки крутий осередок творчості, щоб українці та іноземці хотіли жити та розвиватись саме в Запоріжжі.
House of Europe («Дім Європи») — програма, що фінансується Європейським Союзом, створена для підтримки професійного та творчого обміну між українцями та їхніми колегами в країнах ЄС і Великій Британії. Вона зосереджена на культурі й креативному секторі, освіті та роботі з молоддю, соціальному підприємництві, медіа. Програмою керує Goethe-Institut в Україні.