Після повномасштабного вторгнення в Україні були пошкоджені сотні пам’яток. Спеціалістам довелося буквально на ходу розробляти нові методики їх збереження та реставрації. До того ж нікуди не поділися й проєкти на пам’ятках, що тривають вже багато років. Digital Labs: реставратори історико-культурних заповідників — це онлайн-лабораторія, що об’єднала українських та світових експертів з реставрації. За дев’ять днів учасники навчились працювати з пам’ятками, дбаючи про їхню історію, довкілля, інклюзію та безпеку відвідувачів під час війни. Розповідаємо про враження трьох українських фахівців від події — і те, як війна змінила стан пам’яток в Україні.
Національний заповідник «Хортиця»
Поліна Петрашина
старша наукова співробітниця відділу реставрації Національного заповідника «Хортиця»
Зі своєю багатою історією та надзвичайною концентрацією археологічних пам’яток Хортиця просто не могла не стати історико-культурним та природним заповідником. Зараз до Національного заповідника «Хортиця» входять одразу сім об’єктів: Музей історії запорозького козацтва; Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ»; Музей Дніпровської гребної флотилії; Туристично-меморіальний комплекс «Скіфський стан»; Музейні студії «Місто за порогами»; Десятки музеєфікованих святилищ доби бронзи; Музеєфіковані лінії укріплень часів війни з Туреччиною.
На жаль, війна внесла корективи в нашу роботу. Довелося припинити проведення екскурсії та терміново рятувати експонати, які могли бути знищені військовими діями або вкрадені в разі окупації. Після «визнання» країною-агресором «ЛНР» та «ДНР» вночі 22.02.2022 вже наступного ранку всі співробітники, не зговорюючись та без вказівки, вийшли на роботу та почали демонтаж експозиції, бо зрозуміли: це — війна. 24 лютого ми пакували та ховали експонати вже під звуки вибухів. Тоді «орки» були лише за кілька десятків кілометрів від Запоріжжя, але ніхто не злякався і не кинув свою справу. І ми встигли!
Великим викликом став порятунок габаритних експонатів з комплексу просто неба «Скіфський стан». До війни там експонувалось близько 100 кам’яних пам’яток, що датуються від 5 тис. до н.е. до початку 20 ст. Це — антропоморфні стели, скульптури, хрести козацького часу, а також господарські знаряддя: ступи, гармани та корита.
Перлиною «Скіфського стану» є колекція 34 половецьких скульптур, яку залишили в наших степах кочові племена. Частину колекції довелось накрити захисними спорудами на місці, більшу ж частину було демонтували та перевезли на зберігання до будівлі музею.
Саме на цьому етапі ми зіткнулись з найбільшою проблемою, яку нам вдалось вирішити за допомогою House of Europe. Під час перевезення виявилось, що більшість кам’яних пам’яток вимагає термінової реставрації, адже на відкритому повітрі на них сильно впливають різні атмосферні явища. Та й саме транспортування завжди є травмою для тисячолітньої скульптури. На жаль, в нашому штаті не було реставраторів, що спеціалізуються на кам’яних виробах.
Але в липні ми приєдналися до онлайн-навчання за програмою Digital Labs для реставраторів історико-культурних заповідників. Якщо чесно, настільки повного та корисного курсу в такі короткі строки мені ще не траплялось. Завдяки підбору лекторів з величезним досвідом практичної роботи й широким спектром тем нам вдалося розробити програму реставрації кам’яних скульптур та визначитись з матеріалами й обладнанням, схемами подання грантових проєктів, а також отримати індивідуальні консультації з реставраторами, що працюють з видатними пам’ятками світової культури.
До того ж після участі у програмі Міжнародний альянс із захисту культурної спадщини в зонах конфлікту (ALIPH) позитивно відповів нам на запит про надання реставраційних матеріалів та обладнання для роботи з кам’яною скульптурою. Чекаємо на них вже найближчим часом.
Програми House of Europe допомогли нам відчути, що ми не лишились зі своїми проблемами наодинці — приємно знати, що світ цікавиться українською культурою і хоче допомогти. Ми дійсно відчуваємо, що наша культура та музей — це частина чогось більшого — європейського світу.
З часу підриву Каховської ГЕС з різким падінням рівня Дніпра фонди нашого заповідника щоденно поповнюються новими різночасовими пам’яткам, що раніше знаходились під водою — від кераміки доби бронзи, до козацьких куль та кресал і до величезних кораблетрощ. Зараз таких знахідок вже понад 2 тисячі. Вони вимагають термінової реставрації, вивчення та оцифрування — і ми продовжуємо шукати шляхи для того, щоб зберегти ці унікальні артефакти.
Реставраційне бюро Karp Restorer
Василь Карпів
засновник і куратор проєктів
Наше бюро працює вже понад 10 років. Основна мета — розвиток фахового збереження історичних пам’яток нашої країни. Це включає розробку детальної науково-проєктної документації та проведення комплексних досліджень, на основі яких надалі вже проводяться відповідні консерваційно-реставраційні заходи.
На фаховості — особливий акцент. У Європі активно використовуються інноваційні технології, а історичні пам’ятки вивчаються на молекулярному рівні. При цьому в Україні досі не завжди є розуміння, що таке реставрація, вже не говорячи про консервацію. Наша реальність — це ремарки на кшталт: «О, то ви розмальовуєте?», «Ви художники?» чи «Нащо то так довго шкрябати».
Але ж насправді мова йде про історію нашої країни. Протягом століть кожне покоління залишало нащадкам власні здобутки, завдяки яким ми усвідомлюємо себе як народ. Кожна пам’ятка не лише відображає минуле, а й формує суспільну свідомість сьогодення. Якщо хочемо зберегти державу, маємо берегти культуру.
Особливий проєкт, яким ми пишаємось та який вперше вдалось реалізувати у такому форматі в Україні загалом, — це виставка трансферів стінопису Львівських кам’яниць «Моя квартира скинула шкіру». Вона мала на меті ознайомити відвідувачів з особливостями та методиками збереження різночасових шарів стінопису в одному об’єкті, зокрема з акцентом саме на методику трансферу. Ця техніка вже понад століття використовується в провідних країнах Європи як альтернативний метод збереження, що включає транспортування та експонування нерухомих пам’яток у вигляді фресок та настінних розписів.
Під час досліджень та консерваційно-реставраційних робіт ми відкриваємо історичну правду, що часто захована під різночасовими поновленнями. Це насправді чарівний і захопливий момент. У сакральних спорудах у нас були випадки, коли при дослідженні стінопису під однотонними записами неочікувано виявляли фрагменти лику святого. Під зашитими стелями Львівських кам’яниць знаходили дерев’яні балки ренесансного періоду з різьбленням та фрагментами позолоти 17 ст. Насправді майже кожен історичний об’єкт має власну оригінальну естетичну концепцію та приховує чимало загадок, які ще потрібно розкрити.
Загалом збереження спадщини та зокрема реставрація — це складний процес, як морально, так і фізично. Кожен сантиметр, а в окремих випадках і міліметр мистецького твору є оригінальним і неповторним, тому поспішливість, непрофесійність чи байдужість може призвести до пошкодження або повної втрати.
З початком повномасштабного вторгнення частина наших проєктів зупинилась, частина обмежилась у фінансуванні. Хтось з команди пішов у волонтери, дехто повернувся в рідне місто, хтось виїхав за кордон. Але приблизно через два тижні ми вже почали частково відновлювати роботу. Хоча ще довгий час, звісно, були серйозні проблеми з доступністю та доставкою реставраційних матеріалів.
Особливо складним був період блекаутів. Через проблеми з фінансуванням не було можливості забезпечити реставраційні об’єкти генераторами. Були періоди, коли ми працювали в холоді, без світла, під ліхтариками телефонів. Та це нас не зупиняло.
Після повномасштабного вторгнення ми отримали грантову підтримку від House of Europe на додаткове обладнання, яке допомогло оперативно реагувати на аварійні ситуації в об’єктах культурної спадщини. Крім того, влітку 2023 року наша команда брала участь в освітній конференції для українських реставраторів історико-культурних заповідників. А у 2021-му завдяки підтримці House of Europe наша команда організувала наукову експедицію сакральними пам’ятками Угорщини, Словаччини, Австрії й Італії та здійснити дослідження «Йосип Бокшай, мистецький шлях за межами України».
Зараз ми продовжуємо активно діяти у сфері збереження культурної спадщини. Вже встигли завершити частину розпочатих до війни проєктів, серед яких «Реставрація купола Храму вознесіння Господнього» у Львові. Крім того, відкрили Мистецьку бібліотеку, у якій ми проводили роботи над стінописом інтер’єру.
Сьогодні важко передбачити терміни завершення воєнних дій та масштаби заподіяної шкоди. Але ми віримо, що завдяки єднанню і наполегливості у боротьбі за світлі ідеї ми зуміємо захистити та зберегти наші культурні надбання й цінності.
УкрНДІпроектреставрація
Юрій Ковальов
головний архітектор проєктів
Наша організація вже понад 75 років займається проєктуванням реставрації різноманітних пам’яток. В команді інституту є архітектори, історики, мистецтвознавці, експерти з живопису, хіміки-технологи та навіть власна лабораторія. А загалом за проєктами наших фахівців було відреставровано понад 1500 пам’яток архітектури та містобудування майже в усіх регіонах України.
Особистими моїми улюбленими та дійсно складними об’єктами є Бурса Софії Київської, громадський простір від Десятинного провулку до Воздвиженки та Андріївського узвозу, урядовий квартал між Інститутською, Липською та Грушевського, Мистецький Арсенал. Крім того, перед повномасштабним вторгненням ми якраз завершили проєкти реставрації Дзвіниці Софії Київської та Мистецького Арсеналу й планували починати роботи. Унікальне місце, яким ми також займалися, — Київський зоопарк. Відвідувачі бачать там одне, але фактично це дуже складний об’єкт, цілий завод з обслуговування, лікування, годування, дослідження та науки.
Моїм основним об’єктом останній рік була дзвіниця Софії Київської. Ми вперше за багато десятиліть зробили 9-метрові шурфи до самої підошви фундаменту, щоб зробити повне обстеження, як 300 років тому будували цю дзвіницю. Крім того, розробили унікальну систему спостереження за станом будівлі. Після того, як у 2000 році заново облаштовували площу, дзвіниця почала рухатися, тому потрібен був моніторинг, щоб не допустити момент, коли цей рух може призвести до деформації.
А найулюбленіший об’єкт на території Софії Київської — Бурса. Разом із замовником ми розробили ідею створити там музейний комплекс з центром реставрації й дитячим навчальним центром. Тому це був дуже цікавий проєкт — як, не нашкодивши старовинній будівлі, перетворити її на щось актуальне і сучасне, щоб там було життя і були люди.
На подібних об’єктах майже щодня відбуваються якісь відкриття. Іноді навіть смішні — на глибині фундаменту дзвіниці Софії Київської ми знайшли дивні дірки правильної геометричної форми, і ніяк не могли зрозуміти, що це таке. Потім дослідили зразки й зрозуміли, що 300 років тому туди просто скидали дерев’яне будівельне сміття. Сміття згнило, а дірки лишилися.
А загалом найскладніший мій проєкт — це, мабуть, Мистецький арсенал, я займаюся ним з 2009 року. Це грандіозний об’єкт — 60 тис. кв. м. Щоб придумати найкращу концепцію, спеціалісти півтора року вивчали передовий іноземний музейний і мистецький досвід від Японії до Європи. Врешті вдалося розробити дійсно унікальний проєкт.
House of Europe теж надав можливість українським фахівцям з реставрації почути й поспілкуватися зі спеціалістами світового рівня, які займалися об’єктами масштабу Колізею чи Собору Паризької богоматері. Вони ділилися своїм досвідом і методологіями реставрації. Почути людей, які реставрували, наприклад, базиліку віком 1500 років — це було дійсно цікаво та корисно.
На жаль, за останні два роки в українців з’явився власний унікальний досвід роботи з пам’ятками, що були зруйновані внаслідок військових дій. Зазвичай реставрація передбачає рік-півтора лише досліджень, тільки потім переходять до проєктування. Однак у наших умовах на це немає часу, тому йдеться про дуже швидкі протиаварійні й консерваційні роботи за власною методологією. Наостанок нам з партнером дали можливість самим прочитати лекцію для усіх викладачів та учасників. Врешті після годинної розповіді ми ще півтори години відповідали на питання.
Ми вже розробили унікальні проєкти консерваційних та протиаварійних робіт об’єктів, які постраждали внаслідок збройної агресії: Музей Ханенків у Києві, дитяча бібліотека «Музей українських старожитностей» у Чернігові. А свій день народження я провів на обстеженні Чернігівського драмтеатру. Зараз ми починаємо за підтримки грантодавців стабілізаційні роботи на об’єкті «Педагогічний музей», де працювала Центральна рада та де було проголошення УНР.
Подібний обмін досвідом та ідеями був дуже корисний і точно знадобиться в роботі. Загалом архітектору приємно, коли його об’єкт відкривається. А архітектору-реставратору — коли після його роботи туди повертається життя. Заради цього ми й працюємо.
House of Europe («Дім Європи») — програма, що фінансується Європейським Союзом, створена для підтримки професійного та творчого обміну між українцями та їхніми колегами в країнах ЄС і Великій Британії. Вона зосереджена на культурі й креативному секторі, освіті та роботі з молоддю, соціальному підприємництві, медіа. Програмою керує Goethe-Institut в Україні.