Найкращі ідеї народжуються у співпраці людей різноманітних талантів. Хататон 4.0: Ukraine Heritage Edition — це ініціатива House of Europe, яка стала спробою відповісти на виклики війни й підтримати інновації на захисті української культури. Спеціальна програма допомогла різним людям обʼєднати їхні технологічні рішення, креатив та професійні знання задля диджиталізації культурної спадщини України. Розповідаємо про три ініціативи, що отримали розвиток на цьогорічному Хататоні.
«Спогади України»
Ірина Савицька
координаторка напряму міжнародних партнерств громадської організації «Спогади України»
Протягом 2019-2022 років команда Bank of Memories почала реалізовувати концепт зі збереження культурно-історичної спадщини України. В межах цієї діяльності нам вдалося створити перший цифровий пам’ятник графу Потоцькому, зробити велику інсталяцію на Майдані Незалежності, а також отримати підтримку Президента України. Наша команда виграла тендери й навчила групу з 20 осіб працювати на новому обладнанні в Маріуполі. У лабораторії були 3D-сканери, принтери, VR-окуляри, камери 360, квадрокоптери тощо — все для оцифрування соціальної та культурно-історичної спадщини України.
На превеликий жаль, внаслідок повномасштабного вторгнення лабораторію зруйнували, обладнання викрали, а багато кваліфікованих спеціалістів, які там працювали, загинули. Фактично єдине, що лишилося — це відео.
На початку 2023 року ми створили «Спогади України» для допомоги військовим і їхнім родинам. Команда активістів об’єдналася, щоб через цифрові історії та пам’ятники зберегти пам’ять про героїв, які віддали життя за Україну. Як тільки ми розмістили форму заявки на меморіал, відразу отримали близько 100 замовлень. Це дало нам зрозуміти, що Україні це потрібно. На сьогодні в «Спогадах України» працюють понад 20 волонтерів. В основному всі вони самі постраждали від війни або тимчасово переміщені.
Сам процес збору інформації виглядає так: ви заходите на сайт; вибираєте «Подати заявку»; заповнюєте Google форму, включаєте туди сценарій (дані про людину, які мають бути у фільмі) і надаєте всі фото, відео і зразки голосу, якщо є; далі менеджер контактує і перевіряє інформацію, проводить декілька бесід, щоб упевнитися, що всі дані вірні; далі ми збираємо фільм і «пришиваємо» його до доповненої реальності через QR-code; зберігаємо в системі для родин Bank of Memories на 100 років; виготовляємо сам меморіал; робимо урочисте відкриття в громадах за підтримки місцевої влади та родин, якщо є таке бажання.
Раніше над збором інформації працювали звичайні люди, в яких немає підготовки професійних психологів. Вони пропускали всі емоції через себе, а це не є корисним. Тому зараз збором інформації займаються люди з підготовкою. Військові психологи навчають нових членів організації, щоб їм було легше працювати й не брати все так близько до серця.
Ми — це технічна і креативна команди. Ніхто зі схожих проєктів не використовує той набір технологій, які є у нас — штучний інтелект, доповнена реальність і блокчейн. В результаті маємо якісний аудіовізуальний контент за ціною собівартості його виготовлення.
Ми відкрили 200 меморіалів, 500 — ще в роботі, прийняли 1000+ заявок від родин. Отримали підтримку від Президента України та визнання House of Europe, Goethe Institute, Посольства Німеччини. Також були запрошені на міжнародну конференцію Europeana як єдиний представник з України для демонстрації цього соціального сервісу і надання розголосу про наш проєкт в ЄС. Увійшли в топ-100 громадських організацій в Україні у 2023 році.
House of Europe надав нам приз за виграш в Хататоні 4.0 — €2500. На отримані гроші ми тестували нові нейромережі для швидшого створення якісних меморіалів. Ми також виграли поїздку до Гааги, щоб представити наш проєкт і там. Тепер ми є офіційним партнером ЄС та Europeana. До того ж тепер більше українських організацій довіряють нам і готові до співпраці.
Нам запам’яталася історія, як ми звернулися по допомогу до Володимира Зеленського з нашою ініціативою оцифрування культурно-історичної спадщини. Далі від апарату президента пішла пропозиція на всі області, тоді нам в один день подзвонило багато громад із запитом на співпрацю. Ми проїхали половину областей України, вивчаючи їхні потреби в оцифруванні. Це була унікальна можливість і поштовх вперед. Ми цього не очікували й навіть не знали, де опинимося під час війни.
Насправді ми б хотіли, щоб меморіали, які ми створюємо, більше не були потрібні, й просто не було війни. Це наше найголовніше бажання. Наша мрія — щоб всі люди в Україні, яким не байдуже питання вшанування пам’яті, нас почули й стали разом з нами займатися цим проєктом. Ми прагнемо створити цифрові меморіали для всіх родин, які цього хочуть. Тому, ми б хотіли створити партнерства з 2-3 громадськими організаціями на регіон для їх виконання. Адже ми вже зрозуміли, що наша сила в єдності.
Mariupol.me
Алевтина Швецова
координаторка культурних проєктів та співзасновниця проєкту інтерактивної бази «Mariupol.Me»
Успіх нашого проєкту «Mariupol.Me» нерозривно пов’язаний з командоутворенням. Це по-справжньому дивовижна історія, адже зустріч спільнотворців на «Хататон 4.0: Ukraine Heritage Edition» від House of Europe була абсолютно випадковою та непередбачуваною. Ми доєдналися до події з різними цілями та баченням, але врешті змогли об’єднати зусилля та професійні навички заради якісного результату. Нас троє, всі ми тією чи іншою мірою пов’язані з Маріуполем. Разом ми щиро вболіваємо за збереження та диджиталізацію маріупольської спадщини, і саме цей напрям нам вдалося розкрити під час роботи над спільним проєктом «Mariupol.Me».
Ми проаналізували, що у відкритому доступі є чимало цифрових продуктів, які розповідають про культурний спадок міста: наприклад, цифрова копія маріупольського Драмтеатру від «Skeiron», 3D-тур Художнім музеєм Куїнджі, лекція про архітектуру дореволюційного Маріуполя тощо. Але ці матеріали розміщені на різних платформах та інформаційних майданчиках, тому інколи залишаються поза увагою користувачів. Тому ми й вирішили об’єднати такі ініціативи віртуального світу про Маріуполь на одній платформі і створити фіджитал-продукт, тобто проєкт, який водночас знаходиться у фізичному та віртуальному вимірах.
Наш проєкт базується на меті зібрати якомога більше цифрових ініціатив про Маріуполь на одній платформі, але водночас всі ми привносимо в цю ідею і власні рефлексії — за допомогою історій, дизайну, текстів. Це надихає та дозволяє проявити власну ідентичність. Через те, що кожний із нас має основну діяльність, не завжди виходить зібратися на поточні зустрічі та проговорити актуальні питання. Але зате кожний спільний зум — це ідеї, новини та емоції.
Завдяки нашому проєкту розбивається вщент стереотип про те, що Маріуполь — промислове місто. Ми показуємо його унікальну мультикультурну спадщину, яка зараз знищена та вкрадена росіянами: на нашій платформі «Mariupol.Me» можна знайти 3D-тури музейними просторами, співи надазовських греків, цифрові фотоархіви, дослідження про монументальну спадщину. Більшість із переліченого знищено фізично, але у віртуальному світі можна побачити, якими культурними скарбами володів Маріуполь до повномасштабного вторгнення РФ.
Це місто — моє життя. І сьогодні у вимушеному вигнанні я вбачаю своєю метою розповідати про нього і маріупольців, про безтурботне щастя до війни та шалену трагедію від руйнації міста. І якщо завдяки нашому проєкту відвідувачі фізичної виставки та віртуального порталу зможуть відкрити для себе цікавинки про Маріуполь, я вважаю, що робота зроблена недарма.
House of Europe подарували нашій команді можливість об’єднатися під час «Хататон 4.0: Ukraine Heritage Edition». Також вирішальним фактором у продовженні роботи над проєктом стала грошова винагорода за здобуте друге місце, адже саме ці кошти ми вирішили використати, аби покрити витрати на друк артмапи, створення інсталяції, організацію супутніх освітніх лекцій про Маріуполь.
Реалізація проєкту «Mariupol.Me» стане ефективним кейсом для переосмислення травматичного досвіду війни, налагодження професійної взаємодії між представниками громадських, культурних та дослідницьких організацій. А також допоможе систематизувати історичні знання, концептуальні напрацювання, культурні продукти, які будуть корисними у процесі реалізації нових культурних практик та створенні цілісної візії відбудови міста Маріуполь. Ми прагнемо об’єднати на єдиній платформі крутих фахівців та споживачів культурних продуктів, які зацікавлені в збереженні маріупольського спадку. Це представники технологічної, культурної, освітньої, медійної та креативної сфер, переселенці, журналісти, архітектори, урбаністи.
Вже зараз ми замислюємося про масштабування артмапи «Mariupol.Me». Якщо трошки помріяти та зазирнути у майбутнє, то ми б хотіли записати аудіоекскурсії, присвячені Маріуполю, створити тематичні настільні та комп’ютерні ігри на основі напрацювань проєкту, провести освітні заходи для створення стратегії відновлення міста після деокупації.
Meta Spadok
Любов Матійчук
ініціаторка проєкту
Наприкінці 2021 року я завершила базовий курс з Clo3D від Pushka School. Я була сповнена позитивом та натхненна новими можливостями. Насамперед я хотіла спробувати себе як цифрову дизайнерку. Створювати віртуальний одяг, який не може колись перетворитися на гору бруду десь в океані. А потім настав кінець лютого 2022 року… Плани змінилися — і змінився весь світ.
Я хотіла допомогти, але не знала, як. Аж поки не побачила, що студенти Pushka School передають свої цифрові вироби — одяг та аксесуари — до благодійного проєкту. Так я почала розуміти, як можу бути корисною.
Створюючи одяг до іншого благодійного проєкту, я передивлялась інтернет-сторінки українських музеїв з експонатами традиційного вбрання. Тоді й з’явилася ідея створення цифрових його версій, бо з втратою культурної спадщини втрачається й ідентичність України. Одна частина ідеї — це можливість відкрити світу багату українську культуру та традиції. Інша — зберегти традиційний український одяг, який «зникає» та руйнується, не лишаючи жодного сліду, у форматі, який непідвладний впливу часу — цифровому.
Тата Савицька
керівниця команди
Мій шлях до цього проєкту почався з цифрового відтворення весільної сорочки й спідниці Кіровоградського регіону з колекції етнографічної лабораторії «Баба Єлька» в кінці 2021 року. Я хотіла зберегти її в цифровому 3D-форматі й зробити AR-лінзу, щоб люди могли приміряти, а не одягати тендітну автентику.
Одного разу я побачила хататон від House of Europe і запостила посилання у себе в телеграм-каналі. У відповідь мені написала подруга Helen Do про те, що є ще одна дівчина, Любов Матійчук, з ідеєю оцифрувати старовинний одяг. Я сама не наважувалась це робити, а тут ніби доля сама підказала мені напарниць. Разом ми подали заявку на хататон, і згодом до нашої дівчачої команди доєднався Око — також фахівець-тридешник.
На хататоні наша четвірка посіла 3 місце. Ми отримали грошову допомогу від House of Europe, завдяки якій і змогли почати втілення проєкту Meta Spadok. Ми ставимо ціллю збереження традицій українського національного одягу. Це дозволяє подальшим поколінням втримати зв’язок з історією та культурою країни через візуальне його відображення в цифровому форматі.
Ми «відшиваємо» кожен елемент одягу, як це відбувалося б у реальному фізичному світі. Наразі ми відтворили 2 повних строї Наддніпрянщини, чоловічий і жіночий. Вони включають натільний одяг, верхній одяг, взуття та аксесуари.
Після роботи у цьому напрямку ми ще більше переконались, що український традиційний одяг — це багатий історичний шар культури з власними унікальними особливостями. Здавалося б, звичайні речі насправді відображають територіальні, соціальні та інші аспекти українського життя. Всі вони мають регіональні відмінності з використанням вишивки, яскравих кольорів, традиційних матеріалів, специфічного крою.
Ми переконані, що Meta Spadok може стати потужним освітнім інструментом, популяризуючи історію та культуру через інтерактивні технології, допомагати традиційним ремісникам та майстрам залучати нових клієнтів та підтримувати свою творчість, представити українську культуру та традиції на світовому рівні.
У майбутньому плануємо додавати нові образи та моделі, створювати колаборації з музеями, освітніми установами та іншими проєктами для спільного розвитку та обміну досвідом. А також, звісно, співпрацювати з майстрами, етнографами, приватними колекціонерами. Крім того, плануємо використовувати розширену та віртуальну реальність, додавати нові функції та інтегрувати все більше й більше українських проєктів в метавсесвіт.
House of Europe («Дім Європи») — програма, що фінансується Європейським Союзом, створена для підтримки професійного та творчого обміну між українцями та їхніми колегами в країнах ЄС і Великій Британії. Вона зосереджена на культурі й креативному секторі, освіті та роботі з молоддю, соціальному підприємництві, медіа. Програмою керує Goethe-Institut в Україні.