Рівень інституціоналізації в Україні є найвищим на європейському континенті, за оцінками, 100 000 дітей живуть в інтернатних закладах.8 Важливо, що більшість дітей в системі опіки в Україні не є сиротами, але 70% цих дітей мають членів сім’ї в Україні. і приблизно половина цих дітей живуть з обмеженими можливостями.9 Для багатьох сімей інституціоналізація була результатом відсутності системних механізмів зміцнення сім’ї, спеціальної підтримки та доступу до основних послуг у громаді.

Наслідки ескалації конфлікту для дітей в інтернатних закладах: Станом на 19 березня 2022 року Міністерство соціальної політики (МНС) повідомило, що було евакуйовано майже 5000 дітей зі 179 інтернатних закладів. У деяких випадках працівники інтернатних закладів самостійно евакуйовували мешканців, викликаючи питання про формальність такої евакуації та про те, куди потрапляють мешканці, особливо діти. Міністерство охорони здоров’я видало постанову, згідно з якою діти, які перебувають у прийомних сім’ях або в інституціях, повинні мати запрошення із зазначенням країни останнього перебування та письмову згоду обласної військової адміністрації, погоджену національними соціальними службами, щоб перетнути кордон і виїхати з України.

Нещодавня співпраця між ЮНІСЕФ і організацією «Партнерство для кожної дитини» створила загальнонаціональну карту закладів, кількість і місцезнаходження дітей, які живуть у закладах, яких швидко повернули членам біологічної сім’ї на початку ескалації війни, а також додаткові дані про переміщення дітей, які проживають у закладах в країні та за кордоном. За оцінками, 42 989 дітей із закладів було повернуто під опіку батьків або інших законних представників12, що потенційно може призвести до небажаних наслідків без належної підготовки чи належної оцінки ризиків захисту дітей. У такому небезпечному для життя контексті діти, які не мають належного сімейного піклування в Україні, мають підвищений ризик стати жертвами жорстокого поводження, насильства та експлуатації.

Нещодавня ескалація конфлікту ще більше оголила зобов’язання та глибоко вкорінені слабкості системи захисту та піклування про дітей, включаючи критичну відсутність централізованої інформації про дітей із закладів та непрозору систему з нечіткими судовими рамками та обов’язками. Важливо, що в країні з попередньою системною культурою інституціоналізації внутрішнє переміщення дітей і зростаюча кількість дітей без супроводу та розлучених дітей, у тому числі сиріт, призводить до створення або розширення закладів у дуже ненадійних умовах. Існують ризики зловживання надходженням приватних пожертвувань і виділенням інституційного фінансування для підтримки відновлення та розширення системи інституцій як під час конфлікту, так і в періоди, коли увага зміщується від реагування на надзвичайні ситуації до фази стабілізації та відновлення українське суспільство. Це створює серйозні ризики того, що шкідлива система інституціоналізації нормалізується, стане більш прийнятною та ще більше зміцниться на етапі відновлення, зупиняючи попередні зусилля щодо обмеження інституціоналізації та сприяння сімейному догляду.

З початку ескалації конфлікту в Україні влада дозволила тимчасово влаштувати дітей у прийомні сім’ї, але не надала фінансової підтримки. Розраховувати на будь-яку фінансову підтримку від держави можуть лише ті сім’ї, які взяли дітей на постійне, тривале влаштування. Через обмежені бюджети соціальних служб відповідні органи влади не в змозі залучити професійних психотерапевтів, клінічних психологів та інших необхідних спеціалістів, необхідних для реагування та підтримки дітей, які пережили травму; через втрату батьків, безпечного середовища, уразливість до насильства чи зневаги, а також панівну ситуацію з COVID-19, яка вже обмежила доступ до системи освіти.

Мета: Поліпшити захисну допомогу в сім’ї та громаді для вразливих дітей, які постраждали від ескалації конфлікту
Результат 1: Розширений доступ до ресурсів для батьків та опікунів дітей, яким загрожує розлучення
Результат 2: Розширення доступу до сімейних послуг альтернативного догляду для потребуючих дітей
Результат 3: Прийняття плану навчання для зміцнення сімейного догляду в гуманітарному контексті